Наука играет важную роль в жизни человека. Сложно представить, но еще каких-то 100 лет назад в домах не было электричества, водопровода, не было ни телефона, ни даже радио. Но кто же придумал все эти изобретения? Люди науки, научные сотрудники, изобретатели. В основу их работ легли знания, полученные путем наблюдений, описаний, экспериментов. Трудно представить современные достижения науки, эта сфера жизни шагнула далеко вперед. Развитие медицины, освоение космоса, технический прогресс – это лишь малая часть достижений современной науки, в основе который лежат знаний, копившиеся веками.
Существует много наук. Есть науки, которые изучают человека, это психология, анатомия, физиология. Другие изучают окружающий нас мир, его явления: биология, физика, химия. Большое значение имеет и наука о пролом – история. Она является фундаментом жизни человеческого общества. В наше время наука проникла почти во все сферы жизни людей. Почти все профессии связаны с ней. Примером может служить работа врача. Если врач не будет знать, как устроен организм человека, то не сможет пациенту. Наука играет важную роль и в работе юриста, учителя, инженера, архитектора, экономиста. Мы постоянно используем в своей жизни достижения науки: телевизор, интернет, самолет.
По этому наука играет очень важную роль
Источник: Сочинение Роль науки в жизни человека
Алгори́тм (латинізов. Algorithmi за араб. ім'ям перського математика аль-Хорезмі) — набір інструкцій, які описують порядок дій виконавця, щоб досягти результату розв'язання задачі за скінченну кількість дій; система правил виконання дискретного процесу, яка досягає поставленої мети за скінченний час. Для візуалізації алгоритмів часто використовують блок-схеми.
Для комп'ютерних програм алгоритм є списком деталізованих інструкцій, що реалізують процес обчислення, який, починаючи з початкового стану, відбувається через послідовність логічних станів, яка завершується кінцевим станом. Перехід з попереднього до наступного стану не обов'язково детермінований — деякі алгоритми можуть містити елементи випадковості.
Поняття алгоритму належить до підвалин математики. Обчислювальні процеси алгоритмічного характеру (як-то арифметичні дії над цілими числами, знаходження НСД двох чисел тощо) відомі людству з глибокої давнини. Проте, чітке поняття алгоритму сформувалося лише на початку XX століття.
Часткова формалізація поняття алгоритму розпочалася зі спроб розв'язати задачу розв'язності (нім. Entscheidungsproblem), яку сформулював Давид Гільберт у 1928 р. Наступні формалізації були необхідні для визначення ефективної обчислювальності[1] або «ефективного методу»[2]; до цих формалізацій належать рекурсивні функції Геделя-Ербрана-Кліні 1930, 1934 та 1935 років, λ-числення Алонзо Черча 1936 р., «Формулювання 1» Еміля Поста 1936 року, та машина Тюрінга, розроблена Аланом Тюрінгом протягом 1936, 1937 та 1939 років. В методології алгоритм є базисним поняттям і складає основу опису методів. З методології виходить якісно нове поняття алгоритму як оптимальність з наближенням до прогнозованого абсолюту. Зробивши все в послідовності алгоритму за граничних умов задачі маємо ідеальне рішення нагальних проблем науково-практичного характеру. В сучасному світі алгоритм будь-якої діяльності у формалізованому виразі складає основу освіти на прикладах, за подоби. На основі подібності алгоритмів різних сфер діяльності була сформована концепція (теорія) експертних систем.
