+Прочитайте повесть А. Жвалевского и Е. Пастернак «Время всегда хорошее». Выполните задания (письменно): 1.Проанализируйте текст повести. Какие особенности речи героев повести свидетельствуют об изменениях в жизни школьников ( и общества в целом и нынешнего столетий?
2.Найдите в тексте устаревшие слова, называющие предметы и понятия из школьной жизни советского времени (выпишите 5 – 10 примеров).
3.Найдите и выпишите примеры слов, появившихся в русском языке в новейший период его истории. К какой тематической группе они относятся?
4.Распределите выписанные слова на заимствованные и образованные в русском языке.
5.Найдите в тексте примеры слов, относящихся к разряду сниженных. Разграничьте их на жаргонизмы и просторечия. Выпишите несколько жаргонизмов и определите, к какому или к каким жаргонам он относятся. Во всех ли фрагментах текста встречаются жаргонизмы?
6.Сделайте вывод о том, какие тенденции развития русского языка отражены в повести «Время всегда хорошее».

1. У большинства людей в современном мире существует понятие красоты. Стоит прожить жизнь, чтобы ее увидеть!. .

2. Люди получают удовольствие. Фрейд считал, что человек вечно агонизирует и страдает, невозможно его сделать счастливым - только убрать объект страдания и сделать жизнь комфортнее. По сути, получение удовольствия - все, что можно и даже нужно взять от жизни (учение гедонизма Вам в руки!) .

3. Общение. С тех пор, как человек научился произносить членораздельные звуки, а также научился образно мыслить, он может общаться с соплеменниками. В ходе общения человек постигает жизнь. Науку - при дофаминов, которые вечно не дают покоя и говорят возбужденному мозгу "еще, еще и еще! " Общение при стрессорных ситуациях.

Объяснение:

Роман "Майстер і Маргарита" справив на мене незабутнє враження. У ньому органічно переплетені далеке минуле і сьогодення, реальне та потойбічне. Крізь ці сюжетні лінії проходить тема істини. Вона хіба що поєднує всіх персонажів, цементує розповідь. Зразком кришталевої чесності у романі є Ієшуа Га-Ноцрі. Варто згадати сцену допиту Ієшуа Понтієм Пілатом. Досвідчений життям прокуратор, можливо, вперше за весь час свого існування побачив абсолютно чесну людину. Його вражає сусідство в Ієшуа мудрості з наївністю. У голові прокуратора не вкладається, чому ця слабка, квола людина не хоче збрехати, щоб урятувати своє життя, адже це так легко. Прокуратору було б простіше прийняти Га-Ноцрі за недоумкуватого, ніж повірити в його абсолютну чесність, аджетільки існування цієї людини викриває всіх і вся в брехні, в лицемірстві. Як хотілося б Пілату зберегти життя Ієшуа, але він боїться влади кесаря, вигнання. Він, великий прокуратор, відзначений печаткою влади, змушений лицемірити і брехати, а цей бродяга, що стоїть на краю могили, так легко залишається правдивим.

Перед смертю, Ієшуа каже, що нікого не звинувачує у своїй загибелі, але додає, що "у числі людських вад одним з найголовніших він вважає боягузтво".

Як не дивно, але другим зразком правдивості постає в романі сатана. Його чесність трохи іншого сорту: це право сильного. Він постійно викриває у брехні простих смертних і карає їх за цю брехню.