Відповідь:Зовнішня дія — це вчинок персонажа, подія в його житті, зміни його долі, становища, зіткнення з іншими персонажами тощо.
А внутрішня дія — це життя душі героя, його роздуми, зміни умонастрою, зіткнення ідей, позицій. Якщо зовнішня дія виявляє конфлікти, які мають зовнішнє вираження і розв’язку протягом твору, то внутрішня — розкриває приховані, глибинні суперечності, які не завжди вирішуються у фіналі, вони спрямовані на активізацію читацького (глядацького) сприйняття. Широко використовували зовнішню і внутрішню дію Г. Ібсен,А.П Чехов та ін.
Ігрова діяльність дитини є основою формування майбутніх умінь і навичок, розумових дій. В процесі гри формується багато нових складних здібностей дитини. До двох років діти вже можуть бавитися в елементарні логічні і тематичні ігри.
З розвитком символічної гри (умовне позначення у грі предметів, подій, явищ) змінюється ставлення дитини до інших дітей, якщо вони на першому році життя майже не взаємодіють між собою, то на 18-20 місяці вони починають взаємодіяти між партнерами по грі.
Заняття з дитиною від 1 до 3-х років направлені на подальший розвиток психомоторної, сенсорної, мовленнєвої сфер, пам’яті та уваги. Важливе значення набуває грамотний підбір ігрового матеріалу, іграшок, предметів, займаючись якими дитина навчається розуміти їх властивості (величину, форму, колір) і поступово переходити від маніпулювання виконання різноманітних, ціле направлених дій. Виконуючи завдання на групування предметів по величині, формі, кольору, дитина одночасно тренує пам’ять, розвиває тонку моторику пальців рук, мислеве сприймання
