его нет
Объяснение:
Для того чтобы делать хоть что-то, не нужен расчет времени. Огромное количество рутины раздражает и времени не остаётся.
У человека всегда полно времени и он тратит его на глупости, из-за того что нет четки целей и желания выполнять что-либо.
Всегда есть желание сдаться потому что человеку нравится делать лишь то в чем он преуспевает. Но для того чтобы быть лучшим в чем-то нужно делать то что не хочешь. Но это странный круг, да? Ведь если ты хочешь чего-то делать, почему просто не сделаешь?
Не нужно искать то что Потому что чужие причины некогда не станут собственной мотивацией. Нужно знать для чего ты что-то делаешь?
Ведь, ты уже задала этот вопрос, значит зачем-то тебе это уже нужно.
Постарайся ответить на все вопросы и разложить все по полочкам.
И выбрось все что раздражает и отвлекает в мусор. Оно того не стоит.
ответ: Тема: Про улюблені книжки, про улюблене заняття – читання.
Ідея: світ дитинства та світ Книги — це один гармонійний та щасливий світ, а світ дорослих контрастує з ними, тому що вони більше не вірять в реальність світу Книги.
Головна думка: на думку автора, віра в живе слово Книги і робить дитину чистою, сміливою та щасливою. Герої найкращих творів світової дитячої літератури стали для багатьох хлопчиків і дівчаток різних країн та епох не тільки найкращими друзями, а й провідниками у неповторний світ, де завжди сяє сонце, де панують щастя, радість і завжди звучить дитячий дзвінкий сміх!
Ліричний герой: доросла людина "Из рая детского житья...". Рай — щось далеке та невимовно прекрасне. Дитинство залишилось у минулому ліричної героїні. Вона остаточно прощається з дитинством. Доросла героїня розуміє, що щастя, радість залишились у далекому дитинстві й ніколи не повернуться, в дорослому житті немає місця фантазії, літературні герої ніколи більше не оживуть. У дорослому житті багато зла та несправедливості, з гіркотою героїня говорить про те, що єдині, хто не зрадить, — це улюблені з дитинства книги, що робили її щасливою.
Сюжет вірша:
розповідає про маленьку авторку, одержимою книгами, і сюжетами творів Марка Твена. Дух ліричної героїні захоплювали напружені сцени, такі як розв'язка роману "Принц і жебрак", момент в печері з Томом і Беккі з "Тома Сойєра". Калейдоскопом ці сюжети миготять у міру прочитання вірша. Своє твір Марина Цвєтаєва закінчує, використовуючи урочисті звернення до славу дитинству і книгам - "про золоті часи", "про золоті імена". Вірш перетворюється в гімн, в оду літературі і юним рокам.
Художні засоби: епітети: «золоті часи», «потертому палітурці», «манірною вдови», уособлення: «тремтять вогники», вигуки: «мені страшно!», «Боже!» і риторичне питання: «... чому серед червоних книг знову за лампою не заснути б?».
