Объяснение:
КРЕЩЕНИЕ РУСИ В далекие доисторические времена славяне поклонялись языческим богам, но в конце первого тысячелетия на Руси распространяется христианство. Старинные рукописи, в которых говорится о важнейших фактах истории, или древние летописи, свидетельствуют о том, что 988 год — это год крещения Руси. В Киеве на высокой горе на берегу Днепра установлен памятник князю Владимиру, во времена княжения которого состоялось крещение Руси. Владимира народ называл Святителем, от слова «святой», потому что с его согласия славяне приобщились к новой религии, приняли христианство. Крещение Руси было важнейшим событием в истории славян, оно имело большое прогрессивное значение для развития государства, культуры, духовной жизни народа. Русская Православная церковь несла людям идеи добра, справедливости, миролюбия, благородства и вела борьбу с насилием, жестокостью и злом. Через десять столетий, в 1988 году, русские люди и христиане всех стран торжественно отпраздновали тысячелетие крещения Руси. В Москву съехались представители всех христианских церквей мира, делегации различных религий и религиозных объединений, общественных организаций, посланцы более чем ста стран. Русская Православная церковь принимала высоких гостей в Троице-Сергиевой лавре под Москвой. Здесь состоялся торжественный Собор — юбилейные выступления священнослужителей, посвященные тысячелетию крещения Руси. Об этих необыкновенных торжествах возвестил колокольный звон, его волнующая мелодия не затихала над Москвой и ее окрестностями в течение двух дней — одиннадцатого и двенадцатого июня тысяча девятьсот восемьдесят восьмого года.
На мій погляд, навіть побіжний огляд адміністративної практики щодо Інтернету в нашій країні свідчить, що втручання української держави, як правило, не ґрунтується на законі й аж ніяк не є необхідним. На жаль, ця практика дедалі більше прагне походити на російську, білоруську, узбецьку та інші пострадянські моделі. Держава вперто хоче взяти під свій контроль реєстрацію імен у доменній зоні .ua. Вона прагне монополізувати інформаційний ринок, впровадивши ліцензування всіх телекомунікаційних послуг, і перетворити «Укртелеком» у «провайдера провайдерів». Держава хоче контролювати інформаційний обмін, вимагаючи від операторів встановлення обладнання для моніторингу телекомунікацій, та ще й за їхній рахунок. Держава поділяє провайдерів на «правильних» і «неправильних», вимагаючи від державних органів підключатися до Мережі тільки через «правильних» провайдерів. Держава хоче реєструвати електронні адреси, усі сайти, додавши їм статусу засобів масової інформації, і Бог знає що ще у своєму невгамовному бажанні захистити інформаційну безпеку і контролювати геть усе. Кожне твердження цього абзацу можна було б детально розібрати і показати, як саме держава порушує фундаментальні права і свободи[1] .
Тому першочерговим напрямком правового регулювання Інтернету я б назвав розробку законів, що захищали би права людини від необґрунтованого і непропорційного втручання держави в інформаційну сферу. Потрібна повна переробка базового закону «Про інформацію», що був прийнятий ще в доінтернетівську еру. Гостро необхідний закон про захист персональних даних, що забезпечив би можливість приєднання України до Конвенції №108 Ради Європи «Про захист прав особи у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних», відповідав би вимогам Директив ЄС №№95/46, 97/66 і інших європейських документів про захист персональних даних і став би базою для гарантій інформаційної приватності у всіх галузевих законах, що не менш гостро мають потребу у відповідних змінах – «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про єдиний реєстр фізичних осіб – платників податків», «Про
