На мою думку, Шевченко б написав, що доля сучасної української жінки саме те чого він прагнув. Оскільки, сучасна українська жінка та й взагалі сучасний народ більше не кріпаки. А якщо брати саме жінку, то ми змогли добитися того, що краса нашого народу, тепер нарівні з чоловіками може здобувати освіту. Також жінки в наш час мають більше прав ніж раніше. Вони самі можуть обирати свою долю. Тільки їм вирішувати як провести своє життя. Вони не зобов'язані все життя "служити" своєму чоловіку, а можуть обрати собі розкішне життя, де саме вони встановлюють правила. Тому думаю Шевченко б написав схожі слова схожі до моїх, адже він завжди прагнув справедливості.
Ольга Матвеевна Авилова (10 сентября 1918, г. Бежица, ныне в черте Брянска, — 27 декабря 2009, Киев[1]) — советский и украинский хирург, учёный-медик в области торакальной хирургии и пульмонологии, педагог, доктор медицинских наук (1974), профессор (1975), заведующая кафедрой торакальной хирургии и пульмонологии Киевского медицинского института усовершенствования врачей (1975–1988)[2]. Лауреат Государственной премии СССР (1974)[3], заслуженный деятель науки УССР (1982). Заслуженный врач УССР (1962).
