ЖИВО́ПИС – один з головних видів образотворчого мистецтва, що базується на відтворенні зорових образів через нанесення фарб на тверду основу; а також твори мистецтва, виконані в такий б. Властивість перетворювати поверхню на подібність багатоманіт. просторів, різноманітні виражал. засоби та широкі образні можливості забезпечили Ж. провідне місце в історії худож. культури. Ж. виник в епоху пізнього палеоліту (40 тис. р. до н. е.) як наскел. розпис; всебіч. розвитку набув у 16–17 ст., коли встановився розподіл мист-ва на жанри й набула поширення техніка олій. малярства. Упродовж свого існування Ж. зазнавав еволюцій, що змінювали його змістовно-естет. виміри, зокрема з появою на межі 19–20 ст. абстракт., нефігуратив. мист-ва, нових ідей та концепцій зображальності у 20 – на поч. 21 ст. За призначенням і місцем розташування виділяють монум. (стінопис в арх-рі) та станк. (як правило, експонується в інтер’єрі) Ж. Станк. Ж. – живописні твори, що мають самост. значення і сприймаються незалежно від оточуючого середовища. Його гол. формою є картина – ціліс., завершений худож. твір, що послідовно втілює автор. задум, створює самодостат. ілюзор. простір, розрахов. на цілеспрямовану увагу глядача. У станк. Ж. наявні великі можливості маляр. мист-ва розкривати різноманітність змісту при глибин. розробці форми.
Присутствовали более 200 делегатов, представители газет «Сарыарка», «Уран», «Бирлик туы» (بىرلىك تۋى, «Знамя единства»), «Тіршілік» и различные организаций. В президиум съезда были избраны Б. Кулманов (председатель), А. Бокейханов, Х. Досмухамедов, А. Кенесарин, Т. Карашев. На съезде были приняты важные решения: об образовании Алашской автономии, Народного Совета Алашорды, создании уездных советов. Рассматривались аграрный, продовольственные вопросы, задачи образования, культуры, религии. Ж. Акбаевым было выдвинуто предложение создать отряды народной милиции. Было решено провести съезд казахов Сырдариинской области (по вопросам о присоединении к Туркестанской автономии) и делегировать на него Б. Кулманова, Т. Кунанбаева, М. Дулатова. Главная политическая задача съезда было создание на территории Казахстана Алашскую автономию, национальные вооружённые формирования (26,5 тыс. чел.) для борьбы с большевиками и объединить их с антисоветскими политическими силами.
Среди казахов единственным политическим оппонентом Алаш орды была партия Уш Жуз, цели которой, как ни странно, мало чем отличались от целей партии Алаш, но Уш Жуз быстро вошла в число союзников большевиков, и выдвинула своих кандидатов в Учредительное Собрание в декабре 1917 года. Одним из этих кандидатов был Сакен Сейфуллин. Газета «Сары-Арка» опубликовала результаты этих выборов. В Петропавловском уезде за Алаш проголосовало 26 814 голосов, за Уш Жуз только 36. В Семипалатинском уезде Алаш получила 58 300, а Уш Жуз — только 1. В Омском уезде результаты были похожими — 16 200 за Алаш, и 300 — за Уш Жуз. После провала на выборах партия Уш Жуз провозгласила, что она принимает большевистскую программу. Она призвала казахов отвергнуть требование Алаш об автономии, не давать молодых людей в создаваемую Алаш милицию, не давать им ни копейки денег[1].
