Когда речь заходит о вечном двигателе, главная проблема — путаница в формулировках. Почему-то некоторые считают, что вечный двигатель – это машина, которая движется постоянно, что она никогда не останавливается. Эта правда, но лишь отчасти.
Действительно, если вы однажды установили и запустили вечный двигатель, он должен будет работать до «скончания времён». Назвать срок работы двигателя «долгим» или «продолжительным» – значит сильно преуменьшить его возможности. Однако, ни для кого не секрет, что вечного двигателя в природе нет и не может существовать.
Но как же быть с планетами, звездами и галактиками? Ведь все эти объекты находятся в постоянном движении, и это движение будет существовать постоянно, до тех пор пока существует Вселенная, пока не наступит время вечной, бесконечной, абсолютной темноты. Это ли не вечный двигатель?
Именно при ответе на этот во и вскрывается та путаница в формулировках, о которой мы говорили в начале. Вечное движение не есть вечный двигатель! Само по себе движение во Вселенной «вечно». Движение будет существовать до тех пор, пока существует Вселенная. Но так называемый вечный двигатель — это устройство, которое не движется бесконечно, оно еще и вырабатывает энергию в процессе своего движения. Поэтому верно то определение.
Вечный двигатель — это воображаемое устройство, вырабатывающее полезную работу бо́льшую, чем количество сообщённой этому устройству энергии.
В интернете можно найти множество проектов, которые предлагают модели вечных двигателей. Глядя на эти конструкции, можно подумать, что они работать без остановки, постоянно вырабатывая энергию. Если бы нам действительно удалось спроектировать вечный двигатель, последствия были бы ошеломляющими. Это был бы вечный источник энергии, более того, бесплатной энергии. К сожалению, из-за фундаментальных законов физики нашей Вселенной, создание вечных двигателей невозможно. Разберёмся, почему это так.
Физика работы вечного двигателя
В нашей Вселенной безраздельно властвует закон сохранения энергии. Согласно этому закону, энергия всегда сохраняется. Это означает, что энергия не может быть ни создана, ни разрушена. Вместо этого она переходит из одного состояния в другое. Чтобы движение осуществлялось постоянно, энергия системы должна всегда оставаться постоянной и никуда не выделяться. Из одного этого факта следует, что вечный двигатель построить нельзя.
Почему? Чтобы поддерживать постоянное движение, мы должны соблюсти много требований к нашему устройству:
Машина не должна иметь каких-либо «трущихся» частей. Любая движущаяся часть не должна касаться других деталей. Трение, которое будет создано между деталями, в конечном счете приведёт к тому, что двигатель потеряет свою энергию. Создание гладкой поверхности недостаточно, так как не существует идеально гладких объектов. Тепло всегда будет генерироваться при трении двух частей (образование тепла требует энергетических затрат, поэтому двигатель будет терять энергию).
Машина должна работать в вакууме (без воздуха). Этот пункт напрямую связан с причиной, указанной в предыдущем пункте. Эксплуатация машины не в вакууме приведет к потере ее энергии за счет трения между движущимися частями и воздухом. Хотя потеря энергии из-за трения деталей двигателя о воздух очень мала, помните, что мы говорим о вечных двигателях. То есть, если существует малейший механизм потерь, то двигатель в конце концов потеряет свою энергию (даже если это займет очень много времени).
Двигатель не должен воспроизводить звук. Звук также является формой передачи энергии. Если машина издает какие-либо звуки, это ведёт к потере энергии. Хотя эта проблема исчезнет, если двигатель будет работать в вакууме, поскольку в вакууме звук рас не может.
И даже если предположить, что когда-нибудь мы сможем соблюсти все эти условия и построить такое устройство, которое будет двигаться вечно. Сможем ли мы получать из него энергию? Да, но только ту энергию, которая использовалась для приведения этого устройства в движение. Вечный двигатель в реальной жизни будет хранить изначально переданную ему энергию. Мы должны помнить, что энергия не может быть создана; она всегда лишь преобразуется из одной формы в другую. Так что, если вам удастся построить идеальную машину двигаться вечно, вам понадобится энергия, чтобы запустить её. Это единственная энергия, которую вы сможете в конечном итоге получить обратно.
Я завжди з великим захопленням читаю детективні твори. Мені дуже цікаво стежити за логікою версій, які вибудовують детективи, майстерно розкриваючи найзаплутаніші таємниці, розслідуючи тяжкі злочини. Одним із моїх улюблених авторів є Конан Дойл.
Великою заслугою письменника, на мій погляд, є те, що він уперше вніс у цей жанр наукову основу — запроваджував елементи тоді ще нової науки — криміналістики.
Але не менш важливим і цікавим є й дедуктивний метод його героя Шерлока Холмса — одного з найбільш популярних персонажів детективного жанру.
Для Шерлока Холмса кожний злочин — це ніби своєрідна математична задача з кількома невідомими — злочинцями. І розв'язати цю задачу для Холмса означає знешкодити їх, для чого він і використовує свій дедуктивний метод. "Елементарно, Ватсон", — ми не раз чуємо це відоме висловлювання Холмса, але за цією елементарністю стоїть глибоке напруження розуму й волі.
"Усе життя — це великий ланцюг причин та наслідків, і природу їх ми можемо пізнати по одному ланцюжку. Перед тим як звернутися до моральних та інтелек-туальних сторін справи, які являють собою найбільші труднощі, хай дослідник почне з рішення більш завдань. А все це разом підкаже розумному гачеві правильні висновки", — зауважує Холмс. У цьому й полягає сутність його методу.
Правильність і змістовність його Шерлок Холмс доводить в одному зі своїх оповідань "Строката стрічка", героїня якого звертається по до до нього, бо їй загрожує смертельна небезпека: за загадкових обставин загинула її сестра Джулія. А зараз загроза нависла й над Хелін Стоунер — так звуть дівчину. Швидко зорієнтувавшись в обстановці, Холмс приходить на до дівчині, довівши, що сестру її вбив вітчим. Розкрити цей злочин допоміг Холмсу саме його дедуктивний метод. Ретельно вивчивши оточення дівчини, історію життя її та вітчима, його звички й примхи (йому за його проханням привозили з Індії різних тварин), предмети побуту, в якому жили дівчина та її вітчим, розташування меблів, Холмс приходить до єдиного правильного висновку: Джулію — сестру Хелін — убив, випустивши болотяну гадюку, одну з найотруйніших змій, її вітчим. Те саме він намагався зробити з Хелін. Мета цього вбивства — заволодіти грошима своїх названих дочок.А ось не менш цікавий і заплутаний випадок, зображений в оповіданні "Спілка рудих", де за до дедуктивного методу Холмсові вдалося схопити одного з найнебезпечніших злочинців Джона Клея, який, влаштувавшись на роботу до англійського крамаря, зробив підземний хід до міського банку і намагався викрасти з нього усе наявне там французьке золото. Для цього за до свого помічника він і заснував міфічну "Спілку рудих", аби мати можливість, коли крамаря не буде вдома, викопати підземний хід під банк. Розплутати цей небезпечний злочин Холмсові допоміг знову-таки його дедуктивний метод. Проаналізувавши розповідь свого клієнта, він одразу здогадався, що "Спілка рудих" задля того тільки й була створена, аби кожного дня усунути на кілька годин з дому не надто розумного крамаря. Створити ж цю спілку йому підказав колір волосся крамаря, який спокусився ще й грошима — чотирма фунтами на тиждень.
Оглянувши місце події, побачивши підозрюваного, обстукавши палицею бруківку, Холмс дізнався, у який бік зроблено підкоп. Закриття "Спілки рудих" означало, що підземний хід до банку вже готовий. І його використовувати треба було якомога швидше, поки про нього не дізналися. А те, що пограбування відбудеться саме в суботу, Холмс здогадався по тому, що на втечу злочинцям припадало два дні. У ці дні банк не працює, і крадіжку не одразу виявлять. Так було викрито одного з найнебезпечніших злочинців. А злодіїв (правда, за до поліції) було заарештовано.
Отже, дедуктивний метод Шерлока Холмса завжди перемагає!
Объяснение: