Головні течії у філософії періоду 19-20 століття

Мета (формувати компетентності): предметні (знання про особливості зображення природи, ідей волелюбності, кохання та щастя в ліриці Й. В. Ґете; словниковий запас; розвинені зв'язне мовлення та критичне мислення; навички компаративного аналізу поетичних творів; прагнення сповідувати загальнолюдські цінності); ключові (уміння вчитися: навички оцінювання культурно-мистецьких явищ; комунікативні: навички роботи в групі; інформаційні: навички роботи з джерелами інформації; загальнокультурні: прагнення до літературної освіти, естетичний смак, світогляд).

Доисторические люди считали окружающий мир единым живым существом, огромным и непонятным.

Народы, чей уровень развития был более высок( древние египтяне и греки), получали возможность путешествовать в дальние страны и видели, что на свете существуют не только горы, или степи, или леса. Они представляли себе Землю в виде плоского диска или высокой горы, окруженной со всех сторон бескрайним морем.

У древних индийцев существовала легенда о том, что плоскость Земли не просто парит в небе или плавает в мировом океане, а покоится на спинах трех гигантских слонов, которые, в свою очередь, стоят на панцире черепахи.

В Древнем Китае считали, что Вселенная подобна яйцу, расколотому пополам.

В представлениях древних обитателей Американского континента время и пространство представляли собой единое целое и обозначались одним и тем же словом «пача».

Более двух тысяч лет назад древнегреческие математики Пифагор, а за ним Аристотель, разработали теорию шарообразной Земли, которая, по их мнению, была центром Вселенной.