Через все життя Тарас Григорович проніс палку любов до народних пісень, які чув змалечку: мати співала колискові, дід – історичні, батько – чумацькі, сестра Катерина – ліричні. У народній пісні Шевченко знаходив розраду і відчував втіху й задоволення. Шевченко мав голос приємного сріблястого тембру –
тенор. Його улюбленими піснями були «Ой, зійди, зійди, зіронько та вечірняя», «Та нема в світі гірш нікому», «Тяжко-важко в світі жити», «Ой, у степу могила», «Та забіліли сніги», «Тече річка невеличка».
Видатний композитор Петро Чайковський, дід якого був козацького роду на прізвище Чайка, зазначав: «Бувають щасливо обдаровані натури і бувають так само щасливо обдаровані народи. Я бачив такий народ, народ-музикант – це українці».
Необхідно відзначити, що Шевченко все життя також збирав і записував українські народні пісні, а деколи і сам створював мелодії до своїх віршів (пісня «Ой, повій, вітре, з великого лугу та розвій нашу тугу»). Поет записував тексти пісень, а щодо мелодій, то завдяки своїй природній музичній обдарованості, швидко їх схоплював і засвоював напам’ять. Він був одним з перших фольклористів, який зумів побачити в народній пісні феномен української нації.
Объяснение:
Объяснение:
Ниһаять, яз килде! Җылы һәм якты кояш согревает салкын җирне. Җир астыннан показываются беренче чәчәкләр – умырзаялар. Кош башлыйлар җырларга громче һәм чакта күңелле. Просыпаются соң кышкы спячки аюлар. Растаявший кар ручейками йөгерә һәм урамнар буенча проспектам. Агачлар приводят үзен тәртипкә, показывая набухшие бөерләр. Һава свеж һәм наполнен чудными ароматами яз. Урамнарда дә уяна күбрәк кешеләр сөенгән пришедшей язга. Барлык тирәсендә оживает һәм өмет бирә яңа тормыш. Яз – бу бик яхшы!
