Грошей на навчання не було, тому Родарі навчався в духовній семінарії, так як учнів там й годували, і одягали. У 17 років почав викладати в початкових класах місцевих сільських шкіл. Йому подобалося працювати з дітьми, придумувати для своїх учнів забавні і повчальні історії. В Італії Джанні Родарі довгий час залишався невідомий як письменник, та й сам себе він сприймав лише як журналіста. Джанні Родарі був атеїстом. У 1967 році літератора визнали найкращим письменником Італії, а в 1970-му він отримав найпрестижнішу премію Ханса Крістіана Андерсена і став всесвітньо відомий.Як писав Джанні Родарі в своїй єдиній книжці для дорослих ( «Граматика фантазії»), «в дійсність можна увійти з головного входу, а можна влізти в неї – і це куди забавніше – через кватирку». Сам він так завжди і робив. За казками Джанні Родарі знято кілька картин і створено більше десятка мультфільмів. В останні роки свого життя, він вже нічого не писав, але продовжував активно займатися просвітницькою роботою серед дітей.Майбутній літератор рано втратив батька: власник невеликої пекарні Джузеппе помер, коли синові було близько десяти. У дитинстві Родарі часто хворів, але вже з раннього віку стало ясно, що хлопчикові подобається творчість: він із задоволенням малював, грав на скрипці, писав вірші і багато читав. У дитинстві мріяв стати художником, потім захоплювався музикою, а пізніше мріяв стати винахідником іграшок. І не звичайних, а зовсім нових, неймовірних, які б змогли бути цікавими дуже довго. Джанні три роки присвятив грі на скрипці.
Феномен русского монастыря и русского монашества является многоаспектным и далеко выходит за рамки одного только религиозного сознания и религиозного культа.
Общеизвестно, что монастыри являлись наряду с главным своим делом молитвы и духовного окормления верующих людей государевыми крепостями, культурными и образовательными центрами, образцовыми для своего времени школами ведения хозяйства, тюрьмами. Наиболее полно и последовательно выражая христианское учение русские монастыри в то же время делали это в национально-самобытной форме, породив феномен русского инока. Несомненно, преподобные Сергий Радонежский и Серафим Саровский в разные эпохи отразили народные представления об идеале праведной жизни.
