аждый человек, начиная с самого детства, имеет свои права. Об этом нам рассказывают в детском саду, в школе и других учебных учреждениях. Это очень важно, поскольку все люди должны знать, на что они имеют право и как они могут себя защитить в той или иной ситуации.
Я считаю, что каждый человек должен ознакомиться хотя бы с самыми главными и важными правами, один из которых является право на жизнь, а также на воспитание в семье.
Об это указано в правовом кодексе.
Итак, все дети имеют право на то, чтобы знать, кто их родители. А вот если говорить о праве на жизнь, то эти знания стоят во главе всех других. Уже когда ребенок рождается, то он сразу же приобретает право на гражданство. Только здесь очень важную роль играет то, на какой территории он родился. Поэтому следует обязательно ознакомиться со всеми нюансами кодекса.
Какие же еще могут быть права у ребенка? Сюда следует отнести еще такое не менее важное право, которое предусматривает свободу мысли, а также слова и религиозных взглядов.
Не разрешается вмешиваться в право ребенка на личную жизнь или семейную. Это касается неприкосновенности жилища, запрещается незаконно посягать на его репутацию или же честь.
К тому же следует заметить, что права, принадлежащие ребенку, зафиксированные в специальных международных документах. Все что в них указано, касается каждого ребенка без какого-либо исключения. Поэтому необходимо обязательно ознакомить малыша с тем, на что он имеет право. Кроме этого, самим законом, а также некоторыми другими средствами обеспечивается защита и предоставляются все необходимые условия для того, чтобы он мог нормально и правильно развиваться как умственно, так и физически, как нравственно, так и духовное. Благодаря чему он вырастит в социальном плане здоровым человеком, полным собственно достоинства и чувства свободы.
Особенные права имеет ребенок, который является неполноценным в физическом или психическом, а также социальном плане. В таком случае ему обеспечиваются некоторые специальные режимы, соответственное образование и забота, необходимая ему по причине особенного состояния.
Однако важно понимать и то, что для того, чтобы ребенок вырос гармоничной личностью, ему просто необходимы любовь и понимание. Если это возможно, то он должен расти, ощущая любовь и ласку своих родителей, которые отвечают за него в полной мере, пока он не достигнет совершеннолетия. Если нет на то никаких весомых обстоятельств, то малолетние дети не должны быть разлученными со своими матерями. А вот те дети, которые не имеют собственной семьи, то за них должны отвечать органы публичной власти. Это же касается и тех семей, которые не имеют достаточных средств для существования.
Ребенок имеет полное право и на получение образования. В свою очередь это образование должно тому, чтобы дети получали общее культурное развитие. Поскольку именно благодаря этому после ребенок сможет вне зависимости воспитывался он в семье или нет, иметь равные возможности, а после заниматься развитием своих и умений. С детства ему должны привить то, что он является социально ответственным и полезной личностью для окружающего общества.
Таким образом, только если ребенок будет с самого детства знаком со своими правами, то ему удастся после реализовать себя и все намеченные планы и цели, вне зависимости от того, испытывал ли он трудности в детстве или нет. К тому же именно дети должны в первую очередь получать и ощущать защиту со стороны государства. Именно неоспоримые права ребенка должны защищать его от небрежного и жестокого отношения, а также эксплуатации.
Тоді князь говорить:
— Ну, Ілля Муромець, накажи ти йому!
От Ілля Муромець і каже:
— Ви станьте тут,— до князя і княгині (накрив їх буркою),— я вас прикрию, щоб у вас перепонки у вухах не полопались, коли він буде свистіти.
А Солов'ю-розбійнику наказав:
— Ану, слухай, Соловей-розбійник, що я тобі наказую, засвисти іще раз по-солов'їному!
Так він як засвистів — листя посипалось з дерев і ті богатирі, котрі були у князя Володимира, попадали і рачки тікали. А він іще як заревів по-звіриному, так ті рачки розбіглися, хто куди попав, князя й княгиню Ілля держав під буркою, щоб не попадали і щоб перепонки не полопались.
— Такі ви знатні, га? — каже Ілля Муромець до богатирів.— Тікаєте? А як же я од нього не тікав?
Тоді вивів Солов'я-розбійника у поле і одрубав йому голову.
Потім остався жить у князя Володимира. От одного разу знов богатирі з'їхалися до князя. Гуляли там, бенкетували і щось там не помирилися, посварилися з Іллею Муромцем. Підмовили князя, і князь узяв та й посадив Іллю Муромця в тюрму. Посадив у тюрьму і ту тюрьму обгорнув землею, валом таким. І не посилав три роки Іллі Муромцю їсти, думав, що Ілля вже там загинув.
А дочка князя Володимира, щоб батько не знав, таємно носила Іллі їсти. І він собі так сидить, їсть, п'є, а князь думає, що він уже давно помер.
Пройшло три роки. Коли це один татарський цар, богатир на ймення цар Калін, присилає до князя гінцем листа, пише: «Я татарський цар Калін. Мало мені моїх татар, хочу забрать і твою Київщину. І коли ти мені добровільно не оддаси своє царство, то я прийду з військами, завоюю тебе, і ти будеш зі своєю жінкою у мене на кухні воду носить».
Почитав князь Володимир того листа, перелякався. Зразу почав радитись з жінкою:
— Що нам робить, що нам робить? Привезли й дочку:
— Що нам робить? Дочка каже:
— Ану, пошліть, часом живий Ілля Муромець там?
— Що ти,— каже князь,— здуріла, чи що? Три роки він голодний там сидить, він давно помер, його кістки там розсипались, мабуть.
— Та ні, ні, ану, пошліть!
Він знов кричить на неї, а далі:
— Та, може, і справді він живий.
Батько бачить, що дочка пристає, та й каже:
— Ану, пошлю, підіть подивіться!
Пішли, розкопали... Зайшли. А Ілля Муромець сидить, пісеньки наспівує.
Повернулись вони до князя і говорять:
— Ілля Муромець живий, наче з ним нічого і не бувало.
— Правда?
— Правда.
— Ану гайда! — князь бігом до нього. Прийшов, одімкнув усі двері, випустив Іллю Муромця і почав просити:
— Іллюшко,— каже,— Іллюшко, прости за те, що я на тебе прогнівався і посадив тебе в тюрму! Виручай тепер нас із біди!
— Ні-і! — каже Ілля Муромець.— Іди ти собі! Ти хотів заморити мене голодом, щоб я вмер, а тепер хочеш, щоб я йшов виручати тебе! Нема!
Послав князь княгиню.
Прийшла княгиня, просила, просила, знов Ілля відмовився:
— Ні-і! Нізащо вас не буду захищати. Тоді дочка каже:
— Ану, піду я по
Прийшла дочка, він не відмовляється, каже:
— Ти мене годувала, ти мене держала на світі, за тебе йду, буду захищати Руську землю! Має,— каже,— твій тато і мама щастя.
І як вийшов Ілля Муромець, як пішов з Каліном царем воювати! Розбив Калінове військо. А цар Калін був здоровий, сильний богатир. Коли Ілля розбив його війська, він сам взявся з Іллею бороться. Бились, бились, троє діб бились. Цар Калін уже наче совсім подужав Іллю, кинув його об землю і надавив.
А цар Калін татарський мав три дочки, три красуні дочки мав, і не хотів він Іллю Муромця убить, а тільки залякать. Витяг кинджал і каже: «От я з тебе кишки випущу!» А потім:
— Ну, ще оставлю тебе живим. У мене є три дочки, вибирай яку хоч заміж і будеш жити у мене, будеш мене захищати. Нащо тобі оті руські князі поздавалися, коли ти сам за їх б'єшся, а вони не допомагають тобі?
А Іллі Муромцю оті старики, які його оздоровили, сказали: «Ти як будеш на руській землі, то весь час будеш од землі сили набираться. Скільки будеш лежать на землі, стільки будеш сили набираться». От цар Калін його душить до землі, а Ілля думає: «Га-га-га, души, души!» Та все стає сильнішим і сильнішим.
Цар Калін грозить йому: «Якщо не хочеш мою дочку заміж узяти, то я тебе зразу ж заколю». А Ілля спокійно лежить. Лежав-лежав, а вже відчуває, що силу має! Узяв, захватив ногами та як кине царя Каліна вгору. Той піднявся метрів на десять угору, а тоді як упав — мало не вбився об землю. Ілля Муромець живо схопив його за ноги і давай ті війська, котрі були ще недобиті, тим царем Каліном колошматити. Крутить кругом себе і його ж війська б'є. І розбив усі війська татарські. Потім вернувся назад у Київ, узяв у князя Володимира дочку заміж і живе собі, царствує.
