1. что такое пиломатериалы? а) материалы получаемые путем продольной распиловки бревен; б) материалы – получаемые путем поперечной распиловки бревен; в) листовой древесный материал. 2. разрезы бывают: а) боковые; б) вертикальные и горизонтальные; в) поперечные, продольные, тангенциальные. 3.что общего между фанерой, дсп, двп ? а) листовой материал; б) сделаны из отходов оставшихся после обработке древесины; в) легко обрабатываются. 4. что такое чертеж? а) условное изображение изделия, выполненное от руки, с выдержанными на глаз пропорциями между частями; б) условное изображение изделия, выполненное с чертежных инструментов; в) наглядное изображение изделия, в котором видны сразу три стороны. 5. что такое масштаб? а) отношение действительных размеров изделия к начерченным; б) отношение линейных размеров изображения изделия к его действительным размерам; в) уменьшение или увеличение чертежа. 6. что относится к при а) ножницы, молоток; б) устройства, которые облегчают работу; в) линейка, упор, угольник. 7. что такое деталь? а) изделие из однородного материала без применения сборочных операций; б) изделие состоящее из нескольких элементов; в) определенное устройство. 8. механизм – это… а) совокупность подвижно соединенных деталей, совершающих под действием приложенных сил определенные целесообразные движения; б) сложное устройство, состоящее из множества деталей; в) разные технические устройства. 9. пороком древесины называется: а) отдельные участки древесины, украшающие ее качество; б) недостатки отдельных участков древесины, ухудшающие ее качество и ограничивающие возможность использования; в восстанавливать первоначальную форму. 10. шпон – это… а) толстый слой древесины; б) средний слой древесины; в) тонкий слой древесины. 11. проволока – это… а) неметаллическое изделие большой длины и толщины; б) металлическое изделие большой длины и толщины; в) металлическое изделие большой длины и сравнительно маленькой толщины. 12. тонколистовым называют металл в виде листов толщиной… а) до 2 мм; б) от 0,2 до 0,5 мм; в) от 0,5 до 0,8 мм. 13. сортовым металлическим прокатом называют продукцию прокатных станков в виде: а) полуфабрикатов, подлежащих дальнейшей обработке для получения готовых изделий; б) горящей металлической лавы; в) готовой продукцией.

кБлизько 80 % населення України становило селянство. До середини XVII ст. Воно не творило однорідної верстви, а складалося з різних груп з різними обов'язками, які тільки згодом зблизилися і злилися в єдину селянську верству.

Правове становище селян XIV—XV ст. Залежало від правового становища сіл. Існувало право руське, волоське, німецьке, шляхетсько-польське. У селах руського права гаються залишки давнього громадського ладу. Основою господарства було дворище з 5—10 димів-хат. Господарством займалася велика родина, що приймала підсусідків, потужників тощо. Декілька дворищ творили громаду, яка обирала старшого (тивуна, отамана). Громада мала спільні ліси і пасовиська, рибні озера тощо. Вона контролювала адміністрацію і суд, платила данину, утримувала церкву і священика. Кільканадцять громад становили волость на чолі з отаманом. Його обирала вся громада (віче або копа). На таких вічах відбувалися й суди — так звані копні суди.

Щодо селянства, то спочатку були три основні категорії — смерди (вільні), невільники (слуги, раби), напіввільні (закупи). Вільні селяни мали власні землі.

У XVI ст. Під впливом польського права відбувається еволюція права землеволодіння селян. Селянську землю вважають належною державі або панам — шляхті. Прагнення держави уніфікувати й обмежити розмір дворищенського землеволодіння, збільшити тягло селян викликало видання 1557 р. «Устави на волоки». Визначено розмір «волоки» — приблизно від 16,8 до 21,3 га залежно від місцевості. «Путні бояри» та «панцерні слуги» діставали по дві волоки. Решту землі передано шляхті, осадникам. Обмежено право переходу селян, для них встановлено низку натуральних повинностей (у зв'язку зі збільшенням експорту збіжжя до Європи).

Залежно від повинностей селяни поділялися на три категорії:

1. Тяглі селяни. Вони працювали на пана зі своєю худобою (8—10 днів на рік, потім 2—4 дні на тиждень). Окрім праці у полі сплачували різні податки — грошові та натуральні. Пани сплачували з населення державі податок натурою: збіжжям, медом, худобою. Селяни виконували також державні повинності — повоз-підвідне, направа шляхів, мостів, сторожування тощо.

2. Ремісники й службові селяни. Були цілі села ковалів, колісників, ткачів, пекарів та ін. Вони створювали сотні, яких очолював сотник. До службових селян належали рибалки, бортники, конюхи, котрі жили здебільшого біля фортець.

3. Чиншові селяни або данники. Платили чинш або данину з власної землі медом, збіжжям, шкірою, птицею-тощо.

Так селяни стали повністю залежними від пана людьми, підневільними, кріпаками, їх правове становище мало "чим відрізнялося від рабського. Селянське самоуправління також було ліквідоване. Феодали отримали змогу втручатися навіть в особисте життя селян — давали чи не давали .дозвіл на шлюб, похорон (беручи за дозвіл плату), примушували селян користуватися тільки панськими млинами та шинками, які часто здавали в оренду євреям. Навіть церкви здавали в оренду. За можливість користуватися ними з селян теж брали плату. Селян зневажали, не вважаючи за повноцінних людей. Польське панство та шляхта називали їх «худобою», «бидлом».