Як не розминутися сьогодні з майбутнім 19 Дек
Як не розминутися з майбутнім? Безперечно, йдеться про вибір життєвого шляху. Куди спрямувати свої здібності? Який фах опановувати? Ці питання важливі для кожного з нас. Та на моє. глибоке переконання, це питання слід порушити трохи інакше: слід думати про вибір шляху для України, тоді й особисті питання буде простіше вирішувати. До цього треба докладати зусилля, тоді й вибір нашої життєвої дороги буде простішим. Чому? Та тому, що тоді не буде питання, їхати до Києва чи Дніпропетровська, чи якогось міста в Україні. За деяких обставин, особливо коли підростаюче й молоде покоління докладе зусиль для суспільного добра, ми будемо запитувати себе, де нам краще підвищити свій рівень — у Парижі чи Лондоні, у Будапешті чи Вашингтоні. Ми не можемо ідеалізувати майбутнє, бо ще французький філософ XIX ст. П. Буаст сказав: «Майбутнє — це канва, по якій уява вишиває відповідно до своєї примхи, але малюнок його ніколи не буває вірним». Та це не значить, що про нього взагалі не треба думати, ясна річ, що малюнок може не співпадати, але основні контури будуть промальовані чітко.
Однозначним є те, що Україна є не просто частиною Європи, а інтегрованою її частиною. Не забуваймо також про те, що геопо-літично Україна поєднує схід і захід, перебуваючи в центрі Європи. Хоча, безперечно, у суспільстві доводиться долати залишки посткомуністичних догматів, і це відбувається в дуже непростий б. На жаль, мушу констатувати, що носії російської мови (підкреслюю — не етнічні росіяни, які живуть в Україні, а саме носії, скоріше великодержавницької ідеології, а не російської мови) не тільки чинять спротив європейській інтеграції України, але й створюють нові партії, за гроші залучаючи туди молодих політиків, яких потім будуть навчати, як відстоювати грошові інтереси, а не інтереси України.
А мову будуть використовувати як такий собі — відволікаючий момент, так само, як вони використовують час від часу і проблему Чорноморського флоту. Російські політологи дали цьому визначення: «отвлєкалкі».
Кожен народ має свою історію, яку намагається зберегти неко-ректованою, аби потім не повторювати колишніх помилок. У японців є, наприклад, такі мудрі висловлювання: «Озирайся на минуле, коли хочеш знати майбутнє», «Шануватимеш минуле — знатимеш майбутнє», — вони свідчать про те, що кожна країна в певний період часу проходить якесь випробовування на шляху поступу в майбутнє. І Україна в цьому сенсі не є винятком. Нарешті, слід з великою повагою й увагою ставитися до тих національних меншин, що живуть на території України, адже вона для них стала батьківщиною, — про це ні на мить не слід забувати.
Тож щоб не розминутися з майбутнім, треба добре знати минуле й чітко уявляти собі майбутнє. А для цього має бути воля народу, бажання кращого життя і відданість своїй землі.
ответ:
культура древней руси, христианство
культура народа является частью его . ее становление и последующее развитие тесно связано с теми же факторами, которые воздействуют на становление и развитие хозяйства страны, ее государственности, политической и духовной жизни общества. в понятие культуры входит все, что создано умом, талантом, рукоделием народа, все, что выражает его духовную сущность, взгляд на мир, природу, человеческое бытие, на человеческие отношения.
культура руси складывается в те же века, что и становление государственности. рождение народа шло одновременно по нескольким линиям - хозяйственной, политической, культурной. русь складывалась и развивалась как средоточие огромного для того времени народа, состоящего поначалу из различных племен; как государства, жизнь которого развертывалась на огромной территории. и весь оригинальный культурный опыт восточного славянства стал достоянием единой культуры. она складывалась как культура всех восточных славян, сохраняя в то же время свои региональные черты - одни для поднепровья, другие - для северо-восточной руси и т.д.
долгие годы культура - устное народное творчество, искусство, архитектура, живопись, художественное ремесло - развивалась под влиянием языческой религии, языческого мировоззрения.
2. принятие христианства.
в 988 г. при владимире i в качестве государственной религии было принято христианство. началось это, согласно "летописи временных лет", с прибытия в киев посольства волжских булгар, "веры бохмиче", т.е. мусульман, которое будто бы предложило князю стать почитателем мухаммеда. в ответ на соблазны со стороны мусульман узаконить многоженство владимир, узнав, что их вера запрещает есть свинину и пить вино, заявил: "руси есть веселие пить, не можем без того жити! "
но киевский князь владимир задумался над необходимостью принять какую-то монотеистическую религию, по своей сути укреплявшую власть единого государства. это было тем более необходимо, что такие религии уже исповедовали почти все окружавшие русь государства.
империи со стороны руси была обговорена двумя важными условиями. во-первых, императоры обязались отдать в жены князю свою сестру анну. во-вторых, владимир обещал со своим народом принять христианство. это был весьма редкий случай, когда гордые ромейские императоры согласились выдать византийскую принцессу за "варвара", каковым в их глазах был владимир.
император василий ii подавил мятеж полководца варды фоки, но не выполнил своего обязательства - отдать за владимира свою дочь анну. тогда владимир осадил корсунь (херсонес) и принудил византийскую царевну выйти замуж в обмен на крещение "варвара", которого давно привлекала греческая вера.
крещение владимира и его приближенных было совершено в г. корсуни - центре византийских владений в крыму (херсонес располагается в черте нынешнего севастополя).
по возвращению в киев владимир приказал повергнуть и уничтожить статуи языческих богов. идол перуна был привязан к конскому хвосту и к днепру. всему населению киева, в одинаковой степени богатым и бедным, предписывалось идти к реке для крещения. аналогичные указания исходили от его наместников в новгороде и других городах.
языческие святилища были заменены христианскими церквями. большинство последних должно было состоять из спешно построенных деревянных часовен, но владимир не стал терять времени при постройке первого величественного киевского каменного собора - успения богородицы, также известной как "десятинная церковь". её возведение началось в 990 г. и завершилось в 996г.
прежде всего новая религия претендовала на то, чтобы изменить мировоззрение людей, их восприятие всей жизни, а значит и представлений о красоте, художественном творчестве, эстетическом влиянии.
