виникнення письма має надзвичайно важливе значення в історії будь-якого народу. це одне з найістотніших знарядь культури, яке у просторі і часі розширює функціонування мови. проблема виникнення письма у слов'ян дуже складна. протягом багатьох років учених цікавлять такі питання: коли і як народилася слов'янська писемність, слов'янська абетка, і чи мали наші предки до цього якісь інші писемні знаки.
тривалий час побутувала думка, що наша писемність з'явилася лише після хрещення русі, коли з візантії і болгарії було завезено богослужебні книги. ось як, наприклад, писав аврелій августин, відомий як августин блаженний (354-430 р. н.е.): "те суб'єктивно розумне, що існує в нас, тобто те, що розумом обдароване й розумно-об'єктивне творить чи керується ним, пов'язується певними природними зв'язками спілкування з тими, з ким у неї цей розум спільний. але оскільки людина не могла б установити надійного спілкування з іншою людиною, якби вони між собою не розмовляли і таким чином не передавали одна одній свої почуття й думки, то це об'єктивно-розумне знайшло потрібним позначити предмети словами, тобто певними звуками, що є ".
существуют тысячи болезней, но здоровье только одно»
роберт бернсю
здоровье представляет собой естественную и абсолютную жизненную ценность. это одна из основополагающих ценностей для человека. в аксиологии существует понятия «инструментальная ценность» и «терминальная ценность». первая представляет собой убежденность в том, что какой-то образ действий или свойство личности, является предпочтительным любой ситуации. вторая — убежденность в том, что какая-то конечная цель индивидуального существования состоит из того, чтобы к ней стремится. эти ценности-цели отражают долговременную жизнь.
жизнь – прекраснейшая из выдумок природы. часто люди бережно обращаются со своей жизнью, но совершенно не ценят чужую. результатом этого малодушия становятся войны и вооруженные конфликты, которые уносят сотни и тысячи неповинных жизней. но я думаю, что тот, кто не ценит чужую жизнь – не достоин своей.
