залаял (на кого? на что?) на луну (В.п.),
нарушил (кого? что?) тишину (В.п.).
Маша и Миша считают, что оба слова стоят в одном и том же падеже. Ты тоже так думаешь? Но ребята по-разному определили этот падеж.
Докажи с помощью слов НЕТ и ВИЖУ, что ты сумел(а) определить падеж правильно.
Для того чтобы доказать, что винительный падеж определён правильно, подставляем слова НЕТ и ВИЖУ: Р.п.: НЕТ луны, тишины; В.п.: ВИЖУ луну, тишину. Формы слов в винительном падеже совпадают с формами слов в тексте, значит, винительный падеж мы определили правильно.
Можно ли сказать, что существительные в этом падеже употребляются как с предлогами, так и без предлогов?
Существительное на луну употреблено в винительном падеже с предлогом, существительное тишину – в В.п. без предлога
Живучість образу Журдена Читаючи комедію Мольєра "Міщанин-шляхтич", мимоволі думаєш, що великий драматург якимось містичним чином побачив і наш час — сучасних Журденів, коли люди неосвічені, часом навіть малограмотні, прагнуть здобути і титул, і владу. Журдени ніколи не вмруть, поки існуватимуть ті, хто вважає, що можна купити те, що не дано природою. Подекуди герой Мольєра викликає навіть співчуття — адже він хоче чогось навчитися! Але те, як він це робить, викликає тільки сміх. У нього немає найголовнішого — природного розуму, природного здорового глузду, який є навіть у простого селянина. Він заводить дружбу з людьми, що потихеньку обкрадають його. Він приймає авантюриста Доранта, тому що в того є титул і гарні манери, і відштовхує чесного Клеонта, тому що гой не дворянин. Він носить коштовний, але смішний і чудернацький одяг... Ну чим не "новий росіянин" із сучасного анекдоту? Але, яким би смішним не був Журден зі своїми претензіями на дворянство, він усе-таки виший від своєї жінки, що заперечує освіту взагалі. Інша річ, що в прагненні наслідувати дворянство зовні, він одягається в безглузді убрання ("Усі добродії так носять"), безглуздо поводиться ("Егей, два моїх лакеї!"). Але повернемося до нашого часу. Хіба не нагадує це тих, хто "із бруду в князі"? На жаль, дурість людська не знає меж. "Не місце прикрашає людину, а людина місце"; "Як не коваль, то й рук не погань" — ці і подібні до них прислів'я дуже мудрі. Мольєр говорить нам: головне не в титулі і не в гарних манерах, за ними можуть ховатися безпросвітна дурість і неуцтво. На жаль, журдени жили, живуть і житимуть. Вони будуть намагатися купити собі розум, манери, родовід або щось подібне. Але Мольєр ще понад триста років тому показав, до чого це все приводить.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
