СРС (СРСП)по предмету " Рухани Жаңғыру и ценности Менгiлik eл У кого есть ?

К началу XX столетия исчерпал себя частнохозяйственный вариант рыночного саморегулирования. Идеи классического либерализма о невмешательстве государства в экономику пришлось оставить прошлой эпохе. Постепенно (с конца XIX в.) стала складываться смешанная рыночно-государственная экономика.
При содействии или активном участии государства формировалась инфраструктура индустриального общества, т. е. те базовые системы, которые обеспечивают все отрасли экономики и сами условия жизни общества: транспортная система — дороги, финансовая система — стабильная национальная валюта, энергетическая система — производство электроэнергии, социальная система — социальное страхование, образование, медицина и т. д. Важной сферой государственного регулирования становится антимонопольное законодательство и охрана природы.
Государство путем принятия законов и создания специальных органов государственного управления стало активно регулировать экономические отношения, устанавливая правила поведения на рынке для коммерческих банков и корпораций, мелкого бизнеса и индивидуальных предприятий, поставщиков и потребителей. Государство начинает активно участвовать в разрешении конкретных трудовых конфликтов между бастующими рабочими и капиталистами. Таким образом, государственное регулирование становится одним из важнейших факторов развития капиталистической экономики.

Алгори́тм (латинізов. Algorithmi за араб. ім'ям перського математика аль-Хорезмі) — набір інструкцій, які описують порядок дій виконавця, щоб досягти результату розв'язання задачі за скінченну кількість дій; система правил виконання дискретного процесу, яка досягає поставленої мети за скінченний час. Для візуалізації алгоритмів часто використовують блок-схеми.

Для комп'ютерних програм алгоритм є списком деталізованих інструкцій, що реалізують процес обчислення, який, починаючи з початкового стану, відбувається через послідовність логічних станів, яка завершується кінцевим станом. Перехід з попереднього до наступного стану не обов'язково детермінований — деякі алгоритми можуть містити елементи випадковості.

Поняття алгоритму належить до підвалин математики. Обчислювальні процеси алгоритмічного характеру (як-то арифметичні дії над цілими числами, знаходження НСД двох чисел тощо) відомі людству з глибокої давнини. Проте, чітке поняття алгоритму сформувалося лише на початку XX століття.

Часткова формалізація поняття алгоритму розпочалася зі спроб розв'язати задачу розв'язності (нім. Entscheidungsproblem), яку сформулював Давид Гільберт у 1928 р. Наступні формалізації були необхідні для визначення ефективної обчислювальності[1] або «ефективного методу»[2]; до цих формалізацій належать рекурсивні функції Геделя-Ербрана-Кліні 1930, 1934 та 1935 років, λ-числення Алонзо Черча 1936 р., «Формулювання 1» Еміля Поста 1936 року, та машина Тюрінга, розроблена Аланом Тюрінгом протягом 1936, 1937 та 1939 років. В методології алгоритм є базисним поняттям і складає основу опису методів. З методології виходить якісно нове поняття алгоритму як оптимальність з наближенням до прогнозованого абсолюту. Зробивши все в послідовності алгоритму за граничних умов задачі маємо ідеальне рішення нагальних проблем науково-практичного характеру. В сучасному світі алгоритм будь-якої діяльності у формалізованому виразі складає основу освіти на прикладах, за подоби. На основі подібності алгоритмів різних сфер діяльності була сформована концепція (теорія) експертних систем.