Перша столиця України (рос. Первая столица) — радянське означення Харкова, пов'язане з тим, що з 1919 по 1934 роки це місто було столицею УСРР. Попри те що культурним і політичним центром країни був Київ, вибір столиці більшовиками припав на Харків, оскільки в Києві більшовики мали слабкі позиції і він був розташований ближче до фронту, що в сумі могло спричинити до реального, а не декларативного самоуправління УСРР [1]. Столичний статус Харкова на якийсь час змістив сюди центр культурного життя країни, з чим пов'язані такі явища, як харківський правопис і «розстріляне відродження».
За межами Харкова поняття «перша столиця» щодо цього міста викликає скептицизм, оскільки Київ на момент проголошення в Харкові УРСР уже був столицею УНР, до того ж саме Київ щонайменше з 9 ст. був історично загальновизнаним політичним і культурним центром України (зокрема в часи Київської держави і Гетьманщини).[2][3]. Тим не менше, воно є однією з основних підстав сучасних столичних амбіцій Харкова, зокрема ідеї перенесення в місто офісу Конституційного суду України[4]. Деякі критики цього поняття називають Харків «столицею голодомору», бо тільки після знищення кількох мільйонів українців більшовики наважилися перенести столицю до Києва.
Древнерусское искусство — искусство, развивавшееся в IX—XIII веках на территориях древнерусских государственных образовании. В этот период были созданы Софийский собор (Киев) и Софийский собор (Новгород). В более широком смысле под древнерусским искусством понимается средневековое русское искусство в период с IX по XVII веков. Древнерусское искусство вобрало в себя традиции нескольких культур, среди которых восточнославянская, византийская и балканская.
От этого периода сохранились, преимущественно, произведения декоративно-прикладного искусства, свидетельствующие о высоком уровне развития художественных ремёсел, например турьи рога с серебряными инкрустациями в зверином стиле из Чёрной могилы в Чернигове, X в. Под влиянием язычества, древние славяне воплощали в творчестве мифологические образы природных стихий. Данные мифологические образы — изображения солнца, коня, птицы, цветка и др., сохраняются в народном творчестве и по сей день.
