Объяснение:
На початку 1920 року В. А. Бунін залишив батьківщину. В еміграції їм були написані літературні шедеври, в тому числі цикл оповідань “Темні алеї”.
Всі розповіді цього збірника об’єднані однією темою – темою кохання. З різних сторін письменник висвітлює це почуття, показує всі його найтонші відтінки. Однак, розкриваючи тему любові, Бунін мимоволі оголює і багато моральні проблеми. Особливо гостро вони звучать в оповіданні “Красуня”.
Це один з самих невеликих оповідань циклу, але по глибині, за гостротою порушених у ньому питань, він, мабуть, перевершує багато інших. У кількох рядках письменник влучно зумів сказати про головні людські цінності: про добро і зло, про любов до ближнього.
У центрі оповідання досить типова життєва історія. Літній вдівець, має семирічного сина, одружився вдруге. Його нова дружина всім взяла. Вона молода, надзвичайно красива, господарча. От тільки дитина, син вдівця від першого шлюбу, їй припав до смаку. Вона його “спокійно зненавиділа”. Яких-небудь причин цього автор не називає, тому що їх просто не було. Зненавиділа і все.
Джерело: https://mykniga.com.ua/zmist/bunin-krasunya-tvir.html
С развитием общества происходили изменения в культуре и мировоззрении. Представления о понятиях «добро» и «зло» также менялись.
Например, в древние времена для жертвоприношений использовали и животных, и людей. Это было обычным явлением.
При первобытнообщинном строе польза и вредность рассматривали, исходя из мнения коллектива. Члены племени зло представляли как то, что мешало им выживать и удовлетворять потребности. Нападения на другие племена, и даже каннибализм считались добром, поскольку с этого исполнялись желания. Добродетельные качества приписывали не только мужеству и храбрости, но и хитрости, коварству, порой, жестокости, то есть всему, что влияло на выживание рода.
