ЛЮБОВЬ
ВОПРОС ДНЯ: КАК РЕАГИРОВАТЬ, ЕСЛИ МНЕ ПРИЗНАЛИСЬ В ЛЮБВИ, НО Я НЕ ГОТОВА ОТВЕТИТЬ ТЕМ ЖЕ?
Редактор Elle Girl Маша Денисова знает ответ.
Текст: Мария Денисова·4 ноября 2016
ответ: Ох, я и сама порой не знаю, как на это реагировать, а они все признаются и признаются... Шучу. Конечно, иногда нелегко понять, как поступать в такой ситуации. Но на самом деле тут все достаточно просто. Если мальчик тебе нравится, но ты пока не готова ответить взаимностью, так и скажи: «Ты мне очень симпатичен, но я пока не могу признаться тебе в любви». Возможно, когда (и если) вы начнете встречаться – ты тоже по уши втюришься! Любовь не всегда озаряет тебя в одночасье, иногда на это нужно время. Если парень тебе совсем не нравится – будь искренней с ним. Не стоит ругаться, злиться, а также молчать или, что еще хуже, разворачиваться и уходить. Он же не виноват, что влюбился в тебя! Спокойно объясни, что вряд ли когда-нибудь сможешь ответить ему взаимностью. А если тебе попался приставучий тип, клянись, что влюблена в другого!
Самоконтроль - здатність контролювати свої емоції, думки і поведінку. Самоконтроль ґрунтується на волі - вищій психічній функції, що визначає здатність людини приймати усвідомлені рішення і втілювати їх у життя. Самоконтроль тісно пов'язаний з поняттям психічної саморегуляції. Самоконтроль є найважливішим елементом в здатності людини досягати поставлених цілей. Рівень самоконтролю визначається як вродженими генетичними характеристиками, так і психологічними навичками людини. Самоконтроль протиставляється імпульсивності - нездатності протистояти миттєвим бажанням.
Самоконтроль – інтегративна здатність аналізувати та оцінювати власну поведінку та власну діяльність з метою перевірки досягнутих результатів та приведення їх у відповідність з поставленими особистими цілями, суспільно значущими нормами, правилами, еталонами, а також суб’єктивними вимогами та уявленнями. Самоконтроль – невід’ємний регулятивний компонент будь - якої людської діяльності (ігрової, навчальної, виробничої). Чим більш значущої є поставлена особою мета, чим важче її досягнути, тим більшу роль відіграють процеси самоконтролю. [1]
Нейрофізіологічні процеси, що відповідають за самоконтроль, зосереджені в багатьох областях мозку, але найбільш важливою для самоконтролю вважається лобова частка головного мозку. Пошкодження лобової частки або її вроджені патології ведуть до порушення самоконтролю; агресивне і злочинну поведінку також часто зв'язуються з патологією лобової частки.
