К слову «информация» мы привыкли давно. Информацию нам несут другие люди, всевозможные предметы и явления. Информацию можно получить из телевизора, книг, компьютера, по радио, увидеть на улице (на афишах, объявлениях). То есть каждый материальный объект, с которым происходят изменения, становится источником информации либо об окружающей среде, либо о происходящих в этом объекте процессах. Есть различные типы сигналов, с которых мы получаем информацию: световые, звуковые, тепловые, механические, электрические и другие.
Навчання — це наша робота. Платню за неї ми одержимо пізніше — коли будемо закінчувати школу, вступати до університету або навіть коли працюватимемо. Хтось стане гарним учителем, лікарем, програмістом, видатним ученим, хтось обере інший шлях у житті. Підвалини нашого майбутнього життя ми закладаємо саме зараз.
Як говорив мій батько, дитинство — чудова пора, але вона дуже швидко закінчується. Мабуть, це так і є, бо ми вже в шостому класі, а як ми в ньому опинились, і не помітили. Перший, другий і всі інші промайнули, як один день. Але все одно доросле життя здається таким далеким, ніби попереду — вічність. І можна почати серйозно вчитися завтра, а можна з понеділка, з наступного.
А сьогодні можна дивитись телевізор, мультики — один за одним, шукати розважальні програми, клацаючи пультом. Можна не виконати як слід домашнє завдання, бо є завтра, коли все зробиш як треба. Ранкову зарядку робитимеш завтра, а сьогодні знову підеш до школи напівсонний. На першому уроці прослухаєш пояснення вчителя, а потім погано напишеш самостійну роботу. Та нічого, потім перепишеш.
Головна проблема саме в тому, що нічого не повторюється, в тому числі й час. Коли будеш переписувати самостійну, виникне потреба робити щось ще. "Всьому свій час", — любить говорити моя бабуся.
Тому лінощі, необов'язковість, неуважність, безвідповідальність, несерйозне ставлення до своїх шкільних обов'язків — це найбільші перешкоди на шляху до успішного навчання зараз і цікавого і впевненого життя в майбутньому.
