надеюсь, я доступно объясню , если нет, то спрашивайте.

необходимо доказать, что клеточный уровень - это биологическая система. то есть вся совокупность клеток - это система.
нужно взять какой-то признак биологической системы и на примере клеточного уровня расписать.

мне не нужно писать, что такое био.система или клетка/клеточный уровень. только признак и конкретно этот признак на клеточном уровне.

Нервная ткань — наиболее специализированная ткань в организме человека. Нервная ткань образует нервную систему. Из нервной ткани построены и головной и спинной мозг, спинномозговые и черепные нервы, нервные узлы, нервные окончания. Нервная ткань состоит из нервных клеток, называемых нейронами и клеток нейроглии. Нервная клетка состоит из цитоплазмы, ядерной части и отростков. Отростки являются проводниками нервных импульсов.

Отростков два вида:

1. Дендрит — древовидно ветвящиеся отростки передающие возбуждение к телу нейрона.

2. Аксон — длинный и единственный отросток, который обеспечивает проведение импульса от нервной клетки к рабочему органу или к другой нервной клетке.

Нейроглия — в виде мелких и более крупных клеток различной формы окружает нейроны и выполняет опорную, трофическую, защитную и секреторную функции, создающие оптимальные условия для функционирования нервных клеток.

Развивается нервная ткань из эктодермы, из которой в процессе развития выделяется нервная пластинка, превращающаяся затем в нервную трубку.

Ядерная часть (перикарион) нервной клетки является её трофическим аппаратом.

Ядро нервной клетки округлой формы, расположено в центре клетки, от цитоплазмы отделено двумя мембранами. Ядро составляет основу генетического аппарата нейрона.

Функция: синтез РНК

Запропоновані Арістотелем класифікації тварин, а Теофрастом – рослин – і сьогодні вражають своєю стрункою побудовою.

Теофраст, зокрема, виділяє такі екологічні групи рослин:
1) морські водні;
2) морські прибережні;
3) глибоких прісних вод;
4) прибережних мілководь озер;
5) вологих берегів потоків;
6) боліт.

Теофраст вивчав також вплив середовища на поширення і вибіркову здатність дерев. Арістотелеву класифікацію тварин застосував Пліній Старший, розподіливши усіх тварин на такі види: водні, земні та літаючі. Кожна із названих груп поділялася на дрібніші підрозділи з використанням екологічних характеристик.
Із натуралістичних досліджень Середньовіччя варто виділити дослідження німецького філософа Альберта Великого (1193-1280) щодо впливу умов місцезростання дерев на якість деревини. Права громадянства здобувають натуралістичн з життя тварин. Швейцарський природознавець Конрад Геснер гав життя тварин і видав п'ятитомну "Енциклопедію тварин". Відомості про поведінку та б життя тварин, якими супроводився опис їх будови, у той час називали "історією" життя тварин.
Валеріус Кордус (1515-1544) був першим з ботаніків, який спробував пов'язати поширюваність чи розселення рослин із мінеральним складом ґрунту. Початок опису флори зроблено у праці польського ботаніка і мандрівника М. Бойма (1614-1659) "Флора Китаю", яка з'явилася в 1656 р.
Багато натуралістичних подорожей було організовано у XXVII ст. в Росії. Особливо варто нагадати подорожі П.С. Палласа (1741-1811), який приділив чимало уваги вивченню таврійських степів і Криму. П.С. Паллас друкує свою знамениту "Зоогеографію", в якій подає детальний опис життя 151 виду ссавців та 425 видів птахів, а також таких біологічних явищ, як міграція, сплячки, взаємозв'язок споріднених видів.
У цей період особливо багато уваги приділялось біогеографічним дослідженням рослинного та тваринного світу (праці О. Гумбольдта (1807), А. Декандоля (1855), К.Ф. Рульє (1814-1858)). Ці роботи здійснюються і сьогодні, особливо коли йдеться про охорону видів чи пошук генетико-селекційного матеріалу.
Успіхам селекціонерів, які займаються зерновими культурами, наше сільське господарство значною мірою завдячує М.І. Вавілову. Його експедиції дали можливість зібрати різновиди пшениць з усіх континентів світу. Експедиція на Буковину в 1940 р