Живі системи стосовно навколишнього середовища є відкритими системами, тобто їм властивий обмін речовин і енергії.Єдність хімічного складу. До складу живих організмів входять ті самі хімічні елементи, що й до об’єктів неживої природи. Однак співвідношення елементів у живому та неживому не є однаковим. У цьому і полягає єдність хімічного складу живих не живих об’єктів. У живих організмах переважають чотири органогенні макроелементи: оксисен, нітроген, гідроген і карбон.Всі живи організми за елементарну одиницю життя мають клітину.Складність і високий ступінь організації живої матерії.Підтримування життя пов’язане із само відтворюванням, тобто розмноженням.Спадковість – це здатність передавати свої ознаки наступним поколінням.Мінливість – здатність змінюватися в процесі індивідуального розвитку, також притаманне тільки живому.Ріст і розвиток – кількісні та якісні зміни відповідно. Розвиток може бути індивідуальним та історичним. Протягом індивідуального розвитку поступово і послідовно проявляються всі властивості даного організму. Історичний розвиток супроводжується утворенням нових видів і прогресивним ускладненням живих систем.Подразливість. Реакції організмів на дію подразника, які ускладнюються з підвищенням рівня організації життя. Наприклад, навіть організми позбавлені нервової системи можуть реагувати на зміну концентрації поживних речовин, або дію світла.Дискретність – важлива загальна властивість матерії. Дискретність означає роздільність форм існування.Авторегуляція – здатність підтримувати стабільність зовнішнього та внутрішнього середовища.Ритмічність. Періодичні зміни у навколишньому середовищі значно впливають на живу природу, формуючи власні ритми живих організмів, що залежать від Сонця, Землі, Місяця. Ритмічність спрямована на узгодження функцій організмів із навколишнім середовищем.Еволюційні зміни.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
