Диференціація клітини на тканини -мохи,папороті,квіткові?

Енергія не може бути ні народжена, ні знищена, вона може бути лише трансформована з однієї форми в іншу.

Закон збереження енергії

Основні поняття й ключові терміни: Ланцюги живлення. Правило екологічної піраміди. Колообіг речовин і потік енергії.

Пригадайте! Що таке екосистема?

Поміркуйте!

Що пов’язує ці організми між собою?

ЗМІСТ

Які зв'язки є визначальними у функціонуванні екосистеми?

Всередині екосистеми обмін речовин, енергії та інформації здійснюється завдяки діяльності продуцентів, консументів й редуцентів, пов’язаних між собою харчовими зв’язками. Наприклад, у лісі гусінь споживає листя, їх поїдають синиці, на яких полює яструб. Така послідовність називається ланцюгом живлення, а кожна його ланка - трофічним рівнем. Ланцюг живлення (трофічний ланцюг) - це послідовний ряд живих організмів, пов’язаних харчовими зв’язками, який відображає передачу речовини та енергії в екосистемі. Термін «ланцюг живлення» запропонував Ч. Елтон у 1934 р. Першою ланкою більшості ланцюгів живлення є продуценти, якими є автотрофні організми. Наступні ланки трофічних ланцюгів займають гетеротрофні консументи: рослиноїдні, м’ясоїдні та всеїдні тварини. Рештки організмів ще містять органічні речовини й енергію, тому можуть бути використані редуцентами.

Це сапротрофні бактерії, гриби й тварини. Таким чином, функціональними компонентами екосистем є продуценти, консументи йредуценти.

Іл. 150. Трофічні рівні ланцюгів виїдання: листя рослин - рослиноїдні комахи - хижі комахи - комахоїдні птахи - хижі птахи

За джерелом надходження енергії до консументів ланцюги живлення поділяють на пасовищні та детритні. Пасовищні, або ланцюги виїдання (іл. 150), - це ряд організмів, який починається із зелених рослин (наприклад, трава - зелений коник - ящірка - яструб). Детритні, або ланцюги розщеплення (іл. 151), - це ряд організмів, що починається з мертвої органічної речовини (наприклад, опале листя - дощовий черв’як - кріт - лисиця).

Іл. 151. Трофічні рівні ланцюгів розщеплення: опале листя (детрит) - ґрунтові сапротрофи (бактерії, гриби, амеби, інфузорії, черви) - ґрунтові сапрофаги (хижі комахи, кліщі) - хижі комахи, комахоїдні ссавці

У будь-якій екосистемі різні ланцюги живлення не існують окремо один від одного, а взаємопереплетені, оскільки один і той самий вид одночасно може бути ланкою різних ланцюгів живлення. Переплітаючись, ланцюги живлення формують мережу живлення (трофічну мережу) (іл. 152).

Іл. 152. Трофічна мережа діброви

Отже, функціонування екосистем забезпечується харчовими зв'язками, що поєднують продуцентів, консументів та редуцентів у ланцюги й мережі живлення.

Які основні закономірності функціонування екосистем?

ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕКОСИСТЕМ - сукупність процесів, що забезпечують діяльність, існування та розвиток екосистеми в часі. Основними закономірностями функціонування екосистем є такі.

   Правило екологічної піраміди (закон піраміди енергії Р. Ліндемана (1942), правило «десяти відсотків»): екологічна ефективність кожної наступної ланки приблизно в 10 разів менша попередньої внаслідок втрат енергії на кожному трофічному рівні.

Графічно це правило можна зобразити у вигляді піраміди, складеної з окремих блоків (іл. 153). Екологічна піраміда - це графічне відображення трофічної структури ланцюга живлення. Залежно від показника, покладеного в основу, є різні види екологічних пірамід:

   піраміда чисел — відображає кількість особин у кожному рівні ланцюга живлення; може бути оберненою;

   піраміда біомаси — кількість органічної речовини; лише прямого типу;

   піраміда енергії — кількість енергії в їжі; лише прямого типу.

   Закон односпрямованості потоку енергії: енергія, що її отримує екосистема, передається в одному напрямку від продуцентів до консументів та редуцентів.

Птеродактиль Птеродактиль - "пальцекрыл".
Период существования: Юрский период - около 155-145 млн. лет.
Отряд: Птерозавры
Подотряд: Птеродактилоиды
Размеры: Размеры птеродактиля сильно варьируются. От очень мелких (размером с голубей) до гигантских орнитохейрусов (с размахом крыльев 12 метров).
    Птеродактиль - птерозавр юрского периода. Птерозавры - рептилии при к полету. Птерозавры разделяются на два подотряда рамфоринхоиды и птеродактилоиды. Птеродактиль - типичный представитель подотряда тперодактилоидов. череп птеродактиля Голова птеродактиля:      Голова птеродактиля была достаточно крупная в сравнении с размерами тела. Череп птеродактиля сильно удлиненный с характерным гребнем и беззубым клювом. Хотя у некоторых птерозавров зубы были. Череп, как и весь скелет, облегченный. Птеродактиль имел достаточно хорошо развитый головной мозг.      Особенно хорошо был развит мозжечок - участок мозга, отвечающий за координацию движений. Зрение птеродактиля было развито хорошо, Учитывая добывания пищи, птеродактиль должен был видеть с большого расстояния. Строение тела птеродактиля: строение птеродактиля      Птеродактили имели легкие и полые кости скелета. Позвоночник состоял из 8 шейных, 10-15 спинных, 4-10 крестцовых и 10-40 хвостовых позвонков. Грудная клетка была широкой и имела высокий киль. Лопатки были длинными, тазовые кости срослись. строение птеродактиля
     Передние конечности птеродактиля были очень длинными в сравнении с размерами тела. Они оканчивались четырьмя пальцами, один из которых был необычайно длинным и был частью опорной структуры крыла. На нем крепилась перепонка, образовывающая крыло. Перепончатое крыло тянулось от задней стороны передней конечности к бокам туловища до самых ног.
     Форма перепонки дополнительно поддерживалась сетью жестких проходящих в коже волокон, ориентированных по тем же направлениям, что и стержни перьев у птиц или пальцы у летучих мышей. Этот каркас не позволял крылу спадаться, защищал его от износа и делал более аэродинамичным. Перепончатое крыло птеродактиля было похоже на крыло современных летучих мышей. Перьев, как у современных птиц, у птеродактилей не было, но имелся небольшой шерстный покров. Хвост у птеродактилоидов либо очень короткий, либо совсем отсутствовал. Задние конечности были гораздо короче передних, но были пропорциональны размерам тела. Оканчивались задние конечности тремя когтистыми пальцами. Образ жизни птеродактиля:     Птеродактили вели преимущественно дневной образ жизни, а по ночам спали уцепившись когтями за ветки деревьев. С ровной поверхности птеродактили взлететь не могли, поэтому, разжимая когти, падали вниз и в момент падения расправляли крылья.
     Наиболее характерные представители птерозавров – птеродактиль и рамфоринх.