рхеї. До царства Археї (від грец. архейос — стародавній), відносять окреме царство одноклітинних прокаріотів. Клітини архей за своєю будовою не мають будь-яких суттєвих особливостей (іл. 48.1). Відмінності від бактерій були виявлені лише за детального вивчення біохімічного складу клітинної стінки та будови ДНК. Разючавідмінність архей від бактерій — це їх стійкість до факторів зовнішнього середовища, а також надзвичайно великарізноманітність в живлення. Невипадково першіархеї були знайдені в гарячих джерелах. Більшість архейотримують енергію завдяки хемосинтезу.
Серед архей — найбільше організмів-екстремофі-лів, здатних жити в неможливих, з точки зору здорового глузду, умовах і живитися неймовірно непридатними як для людини речовинами,наприклад, метаном. Невипадково археї займають екологічні ніші, які недоступнііншим організмам. Археї добре почуваються у вулканічних джерелах за температури +70 °С, кислому середовищі на рівні pH 2,0, під дією високого тиску або запостійно низької температури.
Організми царства Еубактерії. Це прокаріотні організми, у клітині яких відсутні органели, що побудовані з клітинної мембрани, а також і ядро. В їхніх клітинах, окрім власне генетичного апарату, міститься значна кількість специфічних спадкових структур плазмід (від грец. плазма — щось сформоване) — невеличкихмолекул ДНК, переважно замкнених у кільце. Еубактерії, зазвичай їх називаютьпросто бактерії (від грец. бактеріон — паличка), — це одноклітинні та колоніальніістоти, причому число клітин у колонії може коливатися від двох до кількох десятків. Клітини дуже різні за формою.
Коки мають сферичну форму, бацили — паличкоподібну, спірохети — спіралеподібну. Паличкоподібні й спіралеподібні бактерії зазвичай мають джгутики, що складаються лише з однієї мікрофібрили (іл. 48.2).
Бактерії — надзвичайно дрібні істоти, вони у тисячі разів менші, наприклад, за інфузорію-туфельку. Підраховано, що 1 см3 річкової води містить від 5 до 100 тис. бактеріальних клітин, грамґрунту — 2-3 млрд, а один грам бактерій — це 600 млрд клітин.
Объяснение:
Відповідь:
Основні принципи етики дикої природи
1. Шануй дику природу, як святе місце.
2. Шануй дике життя, як священну.
3. Поважай свободу, автономію, незалежність, природні права дикої природи і її видів.
4. Він накаже якомога більше ділянок дикої природи.
5. Не чини шкоди дикій природі, не керуй і не контролюй її, бо це гріх.
6. Люби і цінуй дикі живі істоти, а також ділянки дикої природи заради них самих.
7. Не заважай дикій природі і її видам здійснювати своє еволюційне приречення.
8. Існування дикої природи, її видів, еволюційних і екологічних процесів добре само по собі.
9. Відмова від використання дикої природи - благо.
Пояснення:
Етику дикої природи як радикальний напрямок екологічної етики висунула американський географ і екофілософ Лінда Гребер (86). Етика дикої природи спрямована проти будь-якого використання ділянок дикої природи, вона орієнтована на повагу свободи, інших прав дикої природи і шанування дикої природи як священного простору. Її мета - максимальне невикористання дикої природи, а також заповідання якомога більшої площі дикої природи.
Етика дикої природи задіює не лише закони екології і сентиментальні почуття добра, жалю або любові. Вона спирається на принципи демократичного лібералізму і релігійна за своєю суттю. Вона як біоцентрично, так і екоцентрічна: в поле її зору перебувають не тільки екосистеми і види, а й окремі особини дикої флори і фауни, неживі об'єкти дикої природи - скелі, дюни, пагорби і т.п.
Етика дикої природи зобов'язує відмовитися від нав'язування своєї волі дикій природі, вчить боятися перед нею і відчувати як священний простір. Вона вимагає поваги автономії дикої природи і здатності диких видів самим визначати хід їх власних життів. Відповідно до цієї етики все, що робиться для захисту дикої природи - благо. Зрубати дерево, знищити вид, погубити ділянку дикої природи є, по своїй суті, неправильним.
