Объяснение:Ембріогенез також Зародковий розвиток, Ембріональний розвиток — розвиток організму, що відбувається в оболонках яйцеклітини поза материнським організмом або усередині нього.
Зародковому розвитку передує період передзародкового розвитку, коли зростає, формується і дозріває яйцеклітина. Після зародкового розвитку період післязародкового (постембріонального) розвитку. В ході зародкового розвитку з однієї відносно просто організованої яйцеклітини утворюється багатоклітинний організм, що складається з різних органів і тканин і здатний до самостійного існування. У деяких тварин, наприклад голкошкірих, зародки виходять з оболонок на дуже ранніх стадіях, і основні процеси розвитку проходять у них в постембріональний період. У всіх тварин зародковий розвиток складається з запліднення (або активації яйця при партеногенезі), дроблення, бластуляції, гаструляції, органогенезу і виходу з оболонок або народження.
Залежно від біології розмноження (кількість яєць, тип запліднення, тривалість зародкового розвитку, джерела живлення зародка, міри турботи про потомство) будова яйця і характер зародкового розвитку бувають різними. Наприклад, український ентомолог І. З. Лівшиц встановив, що у кліщів ембріогенез займає 40-50 % всього періоду розвитку від яйця до дорослої особини.
Зміст
1 Запліднення
2 Дроблення і бластуляція
3 Гаструляція
4 Органогенез
5 Література
6 Посилання
Запліднення
Докладніше: Запліднення
Початок зародкового розвитку — запліднення — відбувається в материнському організмі або у водному середовищі. Чоловіча статева клітина — рухливий сперматозоїд — досягає жіночої яйцеклітини і проникає в неї, часто через спеціальні отвори в оболонках — мікропилі. Яйцеклітина і сперматозоїд містять одинарні (гаплоїдні) набори хромосом; при заплідненні батьківські і материнські хромосоми з'єднуються в одному ядрі, відновлюючи нормальну подвійну (диплоїдну) їх кількість. Біологічний сенс запліднення полягає в обміні генетичною інформацією між тваринами однієї популяції, оскільки кожний новий організм поєднує в собі спадкові ознаки обох батьків.
Дроблення і бластуляція
Докладніше: Бластуляція
Після запліднення в період дроблення яйце послідовно багато разів ділиться спочатку на великі, потім на дедалі дрібніші клітини — бластомери; далі утворюється багатоклітинний зародок (звичайно з порожниною усередині) — бластула. В результаті дроблення створюються умови для виникнення відмінностей між частинами зародка — диференціалізація. Клітини, що утворилися з різних ділянок яйця, отримують неоднакову цитоплазму (що визначає первинне диференціювання) і стають здібними до пересувань, що забезпечує формування органів майбутнього організму.
Гаструляція
Докладніше: Гаструляція
Під час гаструляції відбувається відособлення зародкових листків, розташованих шляхом різних переміщень так, що усередині виявляється ентодерма, зовні ектодерма, а між ними мезодерма. Гаструляція протікає у різних тварин по-різному, але в результаті неї створюється загальний план будови організму, схожий навіть у віддалених в систематичному відношенні груп тварин.
Органогенез
Докладніше: Органогенез
У період органогенезу зародкові листки розділяються на зачатки органів і систем; великі зачатки диференціалізуються на дрібніші, і таким чином створюється дедалі складніша структура цілого організму. Органогенез досягається переважно клітинними переміщеннями й диференціалізацією самих клітин. Для виходу зародків з оболонок або народження в кінці зародкового розвитку синтезується фермент, який розчиняє оболонки, з'являються пристосування, що допомагають розбити шкаралупу тощо.
Література
Одним из основных свойств живых организмов является раздражимость. Раздражимость — свойство, присущее как животным, так и растениям. Это было впервые подчеркнуто Ч. Дарвином, им же было разработано учение о раздражимости растений. Воспринимая разнообразные влияния окружающей среды, растительные организмы реагируют на них различными усилением интенсивности обмена, ускорением движения протоплазмы, ростовыми и другими движениями).
Воспринимают раздражения все растительные клетки высшего растения, но особенно высокой чувствительностью обладают клетки верхушек (конуса нарастания) стебля и корня. Воспринятое клетками раздражение передается по растению другим клеткам и тканям по протоплазматическим тяжам плазмодесмам, а затем уже следует ответ растения как целого на раздражение. Материал с сайта http://worldofschool.ru
При раздражении возбужденная часть растения приобретает отрицательный заряд по отношению к невозбужденному участку. В результате между обоими участками возникает электрический ток (биоэлектрический потенциал). Особенно быстро передаются раздражения по проводящим путям (сосудисто-волокнистым пучкам) и сравнительно медленно по паренхимным клеткам. Скорость распространения раздражения по растению составляет десятки микрон в секунду. Реакции раздражения протекают за счет энергии, накопленной растением в виде тех или иных химических соединений. Если растение раздражать несколько раз подряд, то оно перестает реагировать на раздражение, так как израсходует имеющийся у него запас энергии. Реагировать на новое раздражение оно станет только тогда, когда восстановит свой энергетический уровень. Если стыдливую мимозу, которая складывает свои листочки при прикосновении к ней, раздражать несколько раз подряд, то она перестает на некоторое время реагировать на раздражение. Небольшие раздражения вызывают стимуляцию (усиление), а сильные раздражения, наоборот, угнетают жизнедеятельность растения.
Из изложенного ясно, что раздражимость является одной из основных форм связи растения с окружающей его средой.
