У підтриманні гомеостазу біологічних систем вищого рівня беруть участь механізми гомеостазу біосистем нижчого рівня. Тому для розуміння функціонування біологічних систем різних рівнів необхідно спочатку ознайомитися із механізмами адаптацій на молекулярному та клітинному рівнях організації живого.
Механізми адаптацій на молекулярному рівні організації живого. Насамперед збереження ефективності функціонування біологічних систем за зміни умов існування забезпечується підтримкою гомеостазу на молекулярному рівні. Можна виокремити три головні напрями розвитку таких процесів.
Одним з напрямів є збереження структурної цілісності і функціональної активності макромолекул (нуклеїнових кислот, ферментів, структурних і скорочувальних білків) і надмолекулярних комплексів (хроматину, рибосом, мембран).
Наведемо декілька прикладів. Репарація ДНК зумовлює відновлення структури цієї молекули в разі ушкоджень, спричинених дією негативних чинників (іонізувальне випромінювання, отрути тощо) або ж спонтанних помилок (наприклад, під час реплікації).
Дыхательная система - представлена жабрами, основной функцией которых является процесс газообмена с растворённым в воде кислородом.
Кровеносная система - состоящая из одного круга кровообращения и 2-ух камерного сердца, необходима для доставки крови, несущей питательные вещества к клеткам, а также для удаления продуктов жизнедеятельности.
Пищеварительная система - состоит из ротовой полости, пищевода, желудка и кишечника, заканчивающегося клоакой. Необходима для образования мономеров разнообразных питательных веществ и их всасывания в кровеносное русло.
Выделительная система - состоит из почек и мочеточников, впадающих в клоаку. Выводит из организма токсические продукты, например, мочевину и разнообразные тяжёлые соли.
