Спадкова схильність до хвороб
Поряд із хворобами, чітко детермінованими спадковістю (генами та хромосомами) або чинниками середовища (травми, опіки), є велика і різноманітна група захворювань, розвиток яких зумовлений взаємодією певних спадкових впливів (мутацій або поєднань алелей) і середовища. Цю групу хвороб називають хворобами зі спадковою схильністю.
Причини та особливості розвитку цих захворювань дуже складні, багаторівневі, остаточно не з'ясовані і різні для кожної хвороби. Однак загальновизнано, що існують спільні особливості розвитку таких захворювань.
Основою спадкової схильності до хвороб є широкий генетично збалансований поліморфізм популяцій людини за ферментами, структурними і транспортними білками, а також за антигенними системами. У популяціях людини принаймні 25—30% локусів (із приблизно 40 000) представлено двома і більше алелями. Отже, індивідуальні комбінації алелей неймовірно різноманітні. Вони забезпечують генетичну унікальність кожної людини, виражену не тільки у здібностях, фізичних відмінностях, а й у реакціях організму на патогенні чинники навколишнього середовища. Хвороби зі спадковою схильністю виникають в осіб із відповідним генотипом (поєднання "приваблюючих" алелей) у разі провокувальної дії середовища.
Захворювання зі спадковою схильністю умовно поділяють на такі основні групи: вроджені вади розвитку; поширені психічні та нервові хвороби; поширені хвороби середнього віку.
Найпоширенішими вродженими вадами розвитку є розщеплення верхньої губи та піднебіння, вивих стегна, клишоногість тощо. До психічних і нервових хвороб зі спадковою схильністю належать шизофренія, епілепсія, маніакально-депресивні циркулярні психози, розсіяний склероз та ін. Серед соматичних хвороб середнього віку часто трапляються псоріаз, бронхіальна астма, виразка шлунку та 12-палої кишки, ішемічна хвороба серця, гіпертензія, цукровий діабет тощо.
У зв'язку з успіхами розшифрування геному людини новими науковими досягненнями розширилися можливості генетичного аналізу механізмів виникнення хвороб зі спадковою схильністю, незважаючи на їх складність. Патогенез такої хвороби — складний, багатогранний і багаторівневий процес, тому значення спадкових чинників неможливо з'ясувати однозначно у всіх випадках. Часто важко відокремити чинники один від одного як стосовно інтенсивності, так і тривалості їх дії. Розуміння причин і перебігу хвороб зі спадковою схильністю ускладнюється ще й тим, що їх розвиток — результат взаємодії генетичних чинників (моногенних чи полігенних) із чинниками середовища, дуже специфічними чи менш специфічними. Лише найновіші досягнення у вивченні геному та складанні генних карт хромосом людини дають змогу наблизитися до виявлення ефектів головного аномального гена.
Кожне захворювання зі спадковою схильністю — це генетично гетерогенна група з однаковими клінічними кінцевими проявами. У кожній групі є кілька різновидів, обумовлених генетичними та негенетичними причинами. Наприклад, групу ішемічних хвороб серця можна поділити на кілька моногенних форм гіперхолестеринемій (підвищений уміст холестерину в крові).
Причини розвитку хвороб зі спадковою схильністю схематично наведено на рис. 5.19. їх кількісні поєднання у розвитку захворювань можуть бути неоднаковими у різних людей.
Для вияву хвороб зі спадковою схильністю необхідне конкретне поєднання спадкових і зовнішніх чинників. Чим вираженіша спадкова схильність і більший ті лив середовища, тим для індивіда вища вірогідність за хворіти (у більш ранньому віці та у важчій формі).
Объяснение:
Разнообразие плодов
Образование плодов. Плоды служат для защиты семян и их распространения. Формируются они только у покрытосеменных, откуда и происходит название этих растений.
Плод состоит из одного или нескольких семян (иногда значительного количества). Окружает семя околоплодник, который состоит из трех слоев – наружного, среднего и внутреннего. Он образуется или за счет стенок завязи (плоды вишни, сливы и т.д.), или же в его формировании принимают участие также и другие части цветка: цветоложе, основания тычинок, чашелистиков, лепестков (например, плоды яблони).
Разнообразие плодов. По форме, размерам, окраске, количеству семян плоды очень разнообразны. В зависимости от содержания воды в околоплоднике их подразделяют на сухие и сочные. У сухих плодов околоплодник сухой, кожистый или одревесневший, с незначительным содержанием воды, а у сочных – он мясистый и сочный. Из цветка с одним пестиком образуется один простой плод (например, пшеница, вишня). Если в цветке несколько пестиков, формируется и соответственное количество мелких плодиков. Вместе они образуют сборный, или сложный плод (например, у малины, ежевики). Иногда, при тесном расположении цветков в соцветии, отдельные плоды срастаются между собой в соплодие (шелковица, ананас).
К сочным относятся ягодообразные плоды, костянка и некоторые другие. Существуют разные типы ягодообразных плодов, например ягода, яблоко.
Ягода – многосемянный плод с сочным средним и внутренним слоями околоплодника, а его наружный слой образует защитную кожицу (у смородины, винограда, крыжовника).
Яблоко – сочный многосемянный плод, мякоть которого образована разросшимся цветоложем (у яблони, груши, айвы, рябины); тыквина – плод, у которого средний и внутренний слои сочные, а наружный – окрашенный, твердый (у тыквы, огурца, дыни).
Костянка состоит из твердой деревянистой косточки (внутренний слой околоплодника), среднего слоя, который может быть сочным (у сливы, черешни, боярышника), более или менее сухим (у миндаля) или волокнистым (у кокосовой пальмы) и тонкой кожицы (наружный слой).
У малины и ежевики сборный многосемянный плод – сложная костянка, образованная из отдельных плодиков. Во время созревания эти мелкие плодики могут отделяться друг от друга. У земляники многочисленные мелкие сухие плодики вкраплены в поверхность разросшегося мясистого цветоложа, а у шиповника – расположены внутри него. Таким образом, это также сборные плоды.
Сухие плоды подразделяют на раскрывающиеся, в основном многосемянные (например, боб, стручок, стручочек, коробочка), и нераскрывающиеся, содержащие преимущественно одно семя (например, орех, семянка, зерновка).
Боб раскрывается по верхнему и нижнему швах от верхушки к основанию, а семена прикреплены к обеим половинам околоплодника (у гороха, фасоли, сои).
Стручок раскрывается также по обоим швам, но от основания к верхушке. Семена расположены на пленчатой перегородке внутри плода, (у капусты, горчицы, редиса). Стручочек по своему строению похож на стручок, но более короткий и широкий (у пастушьей сумки, рыжика).
Коробочка может раскрываться по-разному: у белены – крышечкой; у мака – зубчиками на верхушке; у дурмана – многочисленными продольными щелями.
Орех – плод с твердым одревесневшим околоплодником, внутри которого свободно лежит семя (например, у лесного ореха).
У зерновки кожистый околоплодник плотно срастается с семенем (например, у ржи, пшеницы).
Семянка – плод, у которого одревесневший околоплодник только прилегает к семени, но не срастается с ним (например, у подсолнечника, календулы, череды).
Очень часто на плодах и семенах многих растений есть различные выросты: шипы, щетинки, иголки (конский каштан, дурман, череда). У многих видов растений эти выросты играют не только защитную роль, но и служат для распространения плодов и семян.
