Сформулюйте підсумки, вставивши пропущені слова у текст. ( )

Ми порівнювали будову мохів, папоротей і покритонасінних на прикладі таких рослин: , , .

Окрема рослина статевого покоління зозулиного льону має органи: і . До ґрунту мох прикріплюється за до . На верхівці жіночої особини виростають на довгих ніжках, укриті . У коробочках дозрівають , які беруть участь у розмноженні. Зозулин льон належить до дводомних рослин, оскільки в нього є чоловічі й особини. Зозулин льон належить до вищих спорових рослин, бо його тіло почленоване на .

Щитник чоловічий має видозмінений підземний пагін – , на якому розташовані ; молоді – равликоподібно закручені. Від кореневища відходять корені. На нижньому боці листків є – групи спорангіїв. У них дозрівають , за до яких відбувається розмноження папороті. Особина статевого покоління щитника чоловічого представлена серцеподібним , на якому розміщені чоловічі і жіночі органи. Таким чином статеве покоління щитника чоловічого належить до рослин, бо чоловічі та жіночі статеві органи розміщені на одній особині.

Конвалія звичайна – трав’яниста багаторічна рослина, що має видозмінений підземний пагін . Для конвалії, як представника покритонасінних рослин характерна наявність як особливого органа статевого розмноження. У квітках містяться тичинки та маточка, у яких формуються та яйцеклітини, що забезпечують розмноження. В результаті запліднення формуються і плід. Плід конвалії називається .

В ході практичної роботи виявлено такі спільні ознаки у будові цих рослин: у мохів, папоротей і покритонасінних є із зеленими . Кореневище папороті та конвалії – це видозмінений . Крім пагонів з листками, у папоротей і покритонасінних рослин є . Мохи й папороті розмножуються за до , які розвиваються у .

Виявлено такі відмінні ознаки у будові мохів, папоротей і покритонасінних рослин: мохи не мають . До ґрунту вони кріпляться за до . Генеративні органи мохів і папоротей – антеридії та архегонії, а покритонасінних , і .​

заключается в наличии у последних ядра, что отражено в названии этих групп: «карио» с древнегреческого переводится как ядро, «про» - до, «эу» - хорошо. Отсюда прокариоты — это доядерные организмы, эукариоты — ядерные.

Органоид - обязательные цитоплазматические структуры в клетках организмов, выполняющие определенные функции.

К органоидам относят митохондрии, аппарат Гольджи, эндоплазматическую сеть, центросомы, лизосомы, рибосомы, пластиды

растительных клеток и др.

-Митохондрия - органоид цитоплазмы животных и растительных клеток в виде нитевидных или гранулярных образований. Митохондрия состоит из белка, липидов, РНК и ДНК. Основная функция митохондрии состоит в выработке энергии. У прокариот митохондрии отсутствуют, их функции выполняет клеточная мембрана.

-Аппарат Гольджи - органоид клетки, состоящий из цитоплазматических мембран, лишенных рибосом. Аппарат Гольджи участвует с синтезе гликопротеинов, формирует лизосомы и некоторые продукты жизнедеятельности клетки: различные секреты, коллаген, гликоген, липиды и др.

-Лизосома - мембранный пузырек, содержащий расщепляющие ферменты. Лизосомы обеспечивают: внутриклеточное пищеварение; - разрушение ненужных клеточных структур; - выделение ферментов из клетки наружу.

-Рибосома - внутриклеточная частица, состоящая из РНК и белков. Рибосома осуществляет биосинтез белка. Рибосома свободно лежат в цитоплазме или прикреплены к внутриклеточным биологическим мембранам.

-Центриоль - клеточный органоид или часть комплексного образования центросомы. Центриоль состоит из одной или нескольких пар цилиндрических структур, входящих в клеточный центр всех животных и некоторых растительных клеток.

-Эндоплазматическая сеть - органоид эукариот; совокупность сообщающихся канальцев, вакуолей и "цистерн", ограниченных цитоплазматическими мембранами с расположенными на них рибосомами. Эндоплазматическая сеть служит регуляторной системой клетки, через которую осуществляются процессы обмена веществ. Различают гладкую и гранулярную эндоплазматические сети.

Кле́тка — структурно-функциональная элементарная единица строения и жизнедеятельности всех организмов.

Насекомые являются основными врагами сельскохозяйственных культур. Они нанести серьезный ущерб растениям. Особенно опасны карантинные вредители - быстро размножаясь они в короткие сроки полностью уничтожают поля посевов.

Озимая совка представляет серьезную опасность для сельскохозяйственных культур. Ее гусеницы поедают молодые побеги кукурузы, озимых, подсолнечника, сахарной свеклы. Личинки едят листья, корневые шейки, молодые стебли. Меры борьбы: своевременная уборка сорняков, раскладка отравленной приманки,  обработка растений фтористым натрием, мышьяковокислым кальцием.

Саранча это опаснейший вредитель, который может сбиваться в стаи и перелетать на большие расстояния. Меры борьбы: применение инсектицидов, вспашка земель.

Объяснение: