Які рослини пристосувалися до розповсюдження плодів за до води

 НОСОГЛОТКА - верхний отдел глотки, полость сзади рта, соединяющаяся с полостью носа.
НОСОВАЯ ПОЛОСТЬ, полость, в которой у позвоночных животных и человека расположены органы обоняния.
ГЛОТКА-часть полости рта, включая окружающие мышцы и слизистые оболочки, соединяющая рот и нос с гортанью и пищеводом.
ТРАХЕЯ-дыхательное горло, дыхательная трубка, расположенные между гортанью и бронхами.
ГЛАВНЫЕ БРОНХИ — две ветви трахеи, входящие в ворота правого и левого лёгкого.
ЛЁГКИЕ-орган дыхания у человека и позвоночных животных, состоящий из двух долей и расположенный внутри грудной клетки.
 ПЛЕВРА-серозная оболочка, окружающая легкие.
БРОНХИАЛЬНОЕ ДЕРЕВО- система бронхов, по которой воздух из трахеи попадает в легкие,включает главные, долевые, сегментарные, субсегментарные (9-10 генераций) бронхи,а также бронхиолы (дольковые, терминальные и респираторные).
АЛЬВЕОЛА-Углубление в челюсти, в котором помещается корень зуба; зубная лунка. 2) Образование в виде пузырьков в легком, через стенки которого осуществляется газообмен.
ГОЛОСОВЫЕ СВЯЗКИ-Две мышечные складки ткани в гортани, которые посредством быстрого размыкания и смыкания устанавливают паттерны колебания для звучания. Название "связки" здесь несколько вводит в заблуждение, предполагая, что это нечто, подобное струнам; многие авторы предпочитают термины голосовые складки или голосовые лоскуты, что анатомически более точно.
ОКОЛОНОСОВЫЕ ПАЗУХИ- костные полости в черепе, покрытые изнутри слизистой оболочкой, соединенные с полостью носа, предназначенные для согревания и увлажнения вдыхаемого воздуха и участвующие в формировании голоса.
ТЕМБР- термин, который имеет несколько значений:

1) (тембр звука). Качество звука, зависящее от соотношения по высоте и силе основного тона с добавочными.

2) (тембр голоса). Звуковая окраска, характерная для каждого голоса (или инструмента). Сопрано, контральто, тенор, баритон, бас.

3) (тембр речи

Реакції матричного синтезу – це реакції синтезу нових молекул точно відповідно до плану, закладеного в структурі молекул, що вже існують. Матричний синтез є специфічною особливістю живих організмів. Реакції матричного синтезу лежать в основі реакцій біосинтезу нуклеїнових кислот і білків, якими є реплікація ДНК, транскрипція та трансляція. У процесі реплікації ДНК матрицями виступають лідируючий та відстаючий ланцюги материнської ДНК, з якої за принципом коплементарності напівконсервативним шляхом утворюються дві дочірні молекули ДНК. У процесі транскрипції матрицею виступає один з ланцюгів ДНК. У процесі трансляції матрицею виступає зріла іРНК, з якої інформація за принципом колінеарності переноситься на амінокислотну послідовність поліпептидного ланцюга. Мономерами матричного синтезу в процесі реплікації та транскрипції є нуклеотиди, а трансляції – амінокислоти. Матричний синтез забезпечує точність відтворення копій, а також дуже швидке "копіювання" і нарощування кількості необхідних компонентів. Наприклад, для приєднання однієї амінокислоти під час трансляції потрібно всього 0,2 с. Таким чином, синтез однієї молекули білка, який складається з 300 амінокислотних залишків, триває упродовж однієї хвилини (0,2×300=60 с). У прокаріотів швидкість полімеризації становить 30-45 нуклеотидів за секунду, тому синтез ланцюга РНК з довжиною 300 нуклеотидів буде тривати близько 10 с.