Яке практичне застосування мають екологічні піраміди? Які проблеми та труднощі пов'язані з їх побудовою та застосуванням?​

Відповідь:

За відношенням до температури розрізняють такі екологічні групи рослин:

теплолюбні (термофільні) – рослини, які для нормального росту і розвитку

потребують відносно високі температури (звичайно вищі за 10 оС) – баштанні

культури, томати, огірки, бавовник, перець, баклажани тощо;

холодолюбні (кріофільні — від гр. кріо — холод) – культури, що приурочені

до холодних місць існування – до них належать основні зернові злаки (пшениця,

ячмінь, жито, овес та ін.), а також льон, коренеплоди тощо;

мезотермні (від гр. мезо — середній) – рослини, що ростуть за середніх

значень температури.

За характером реакції на низькі температури рослини поділяють на

холодо- і морозостійкі.

Холодостійкими вважають рослини, стійкі до низьких температур, близьких

до 0 °С – озимі культури, ранні ярі, коренеплоди, салат, боби, цибуля тощо.

Морозостійкі - рослини, здатні без особливих пошкоджень переносити

мінусові температури – селера, .

Холодо- і морозостійкість — це властивості рослин, які можуть різко

змінюватися залежно від багатьох зовнішніх і внутрішніх чинників. Наприклад,

стійкість деревних рослин до холоду різко підвищується у період їх спокою.

Ростові процеси значно знижують стійкість рослин, що перезимували, до весняних

заморозків.

За теплозабезпеченістю культури поділяються на

дуже ранні - сума активних температур вище 10 °С менша 1200 °С;

відносно ранні - 1200 - 1600 °С; середньоранні - 1600 - 2200 °С;

середні - 2200 - 2800 °С; середньопізні - 2800 - 3400 °С;

пізні - 3400 - 4000 °С; дуже пізні - понад 4000 °С.

Для повного розвитку сільськогосподарські культури за вегетаційний

період потребують різної кількості тепла. Так, сума середньодобових температур

вище і 0 °С становить для: озимого жита - 1700-2125 °С; вівса - 1940 - 2310 °С;  

картоплі - 1300-3000 °С; буряків - 2400 - 3700 °С; рису - 3000 - 4500 °С.

Пояснення:

:)

Членистоногие —самый многочисленный (более I млн. видов) тип царства Животные, далекими предками которого были кольчатые черви. 
Представители типа заселили не только морские и пресные водоемы, но и наземную поверхность, почву и воздушную среду. К жизни в наземной среде при членистоногие трех классов: Паукообразные, Насекомые и Многоножки.
Внешнее строение.Членистоногие - это многоклеточные животные, обладающие билатеральной симметрией. Их тело состоит из отдельных сегментов. В отличие от большинства кольчатых червей, также имеющих сегментированное тело, сегменты членистоногих не одинаковы. Они отличаются и по строению, и по выполняемым функциям. Сходные по строению сегменты объединяются в отделы тела. Чаще всего таких отделов три - голова, грудь и брюшко. Сегменты внутри отделов могут сливаться между собой, иногда сливаются и целые отделы. Такую сегментацию называют гетерономной, в отличие от гомономной сегментации малощетинковых червей. В состав головного отдела входят головная лопасть и четыре сегмента. Число сегментов, составляющих грудной и брюшной отделы, варьирует у разных групп членистоногих. Заканчивается тело анальной лопастью.

Членистые конечности.Главной особенностью членистоногих, отраженной в названии типа, является наличие у них подвижных членистых конечностей. Конечности членистоногих произошли от параподий кольчатых червей. Однако, в отличие от параподий, они состоят из нескольких звеньев, соединенных друг с другом и с сегментами тела при суставов. Такие многоколенные рычаги позволяют членистоногим совершать сложные разнообразные движения. Расположенные в разных частях тела, конечности выполняют различные жизненно важные функции: двигательную (все виды передвижения), пищедобывающую (видоизмененные конечности образуют ротовые аппараты), дыхательную (жабры и легочные мешки), чувствительную, половую (переносят сперму в половые пути самки).