По́діл кліти́ни — процес, у якому клітина, що називається материнською клітиною, ділиться на дві нові клітини, що називаються дочірніми клітинами. Поділ клітини — зазвичай обов'язковий етап клітинного циклу. Протягом мейозу, проте, клітини істотно змінюються, і не повертаються до початкового стану.
Поділ клітини — біологічна основа життя. У випадку одноклітинних організмів, наприклад, амеби, один поділ клітини утворює повний організм. У випадку багатоклітинних організмів, поділ клітини також може створити потомство, наприклад, рослини, які виростають від пагона. Але важливіше, поділ клітини надає можливість статевого розмноження організмів з одноклітинної зиготи, яка сама утворюється в результаті поділу статевої клітини. І після виростання до дорослого стану, поділ клітин дозволяє безперервне оновлення і ремонт організму.
Першочергове завдання при поділі клітини — копіювання геному початкової клітини. Перед тим, як поділ зможе відбутися, інформація геному, збережена у хромосомах, повинна реплікуватися, а копії геному розподілитися між частинами клітини. Багато елементів клітинної інфраструктури залучаються до зберігання генетичної інформації між поколіннями.
Человек изменяет планету Земля все время, пока он существует.
История цивилизации на первый взгляд кажется историей все большего отделения человека от природы. Древние предки людей были одним из видов животных, но затем люди стали использовать орудия для охоты и приручать животных. При этом разрыв между образом жизни человека и природой постепенно увеличивался.
Пытаясь избежать голода и холода, человек начал строить жилища, возделывать поля и разводить скот. Он выжигал леса, чтобы на их месте сеять злаки и пасти коз и овец, менял русла рек и строил запруды, чтобы осушить заболоченные участки. Так люди мало-помалу начали изменять природу на свой лад, создавать собственный мир, «вторую природу» — цивилизацию.
Но даже высочайшие достижения научной мысли и технологии — космические корабли и межпланетные зонды — на сто процентов состоят из материалов, позаимствованных у земной природы. Разумеется, сталь, титан, медь, водородное топливо и окислители не встречаются на Земле на каждом шагу. Человеческие руки и разум изменяют природные вещества, давая им новое предназначение.
Современный городской житель может никогда не увидеть «первой природы» — родится, вырастет, проживет жизнь и умрет в искусственном мире гигантского мегаполиса вроде Нью-Йорка, Мехико или Шанхая. Погруженный в мир цивилизации, он словно забывает о том, откуда родом все люди.
Какая-то сила, пока еще неизвестная ученым, заставляет человека отгораживаться от природы. Однако он продолжает жить на своей родной планете и все более глубоко влиять на все ее сферы — от Мирового океана до атмосферного воздуха. Но, странное дело, именно цивилизация дает человеку возможность не только отгородиться от стихий, но и более глубоко проникнуть в природу, познать ее законы.
