Дерево высотой 25—40 м и диаметромствола 0,5—1,2 м. Самые высокие деревья (до 45—50 м), растут на южном побережье Балтийского моря[1].Ствол прямой. Крона высоко поднятая,конусовидная, а затем округлая, широкая, с горизонтально расположенными в мутовках ветвями.
Изгиб ствола может возникнуть при повреждении побега бабочкой из семейства листовёрток (Tortricidae), видом побеговьюн зимующий(англ. Pine Shoot Moth; лат. Rhyacionia buoliana)[2].
Кора в нижней части ствола толстая, чешуйчатая, серо-коричневая, с глубокими трещинами. Чешуйки коры образуют пластины неправильной формы. В верхней части ствола и на ветвях кора тонкая, в виде хлопьев (шелушится), оранжево-красная.
Разветвление одномутовчатое. Побеги вначале зелёные, затем к концу первого лета становятся серо-светло-коричневыми.
Почки яйцевидно-конусообразные, оранжево-коричневые, покрыты белой смолой чаще тонким, реже более толстым слоем.
Хвоинки расположены по две в пучке, (2,5-) 4—6 (-9) см длиной, 1,5—2 мм толщиной, серо- либо сизовато-зелёные, как правило, слегка изогнутые, края мелкозубчатые, живут 2—6 (-9) лет (в Средней России 2—3 года[3]). Верхняя сторона хвоинок выпуклая, нижняя желобчатая, плотная, с хорошо заметными голубовато-белыми устьичными линиями. У молодых деревьев хвоинки длиннее (5—9 см), у старых короче (2,5—5). Влагалище листа плёнчатое, серое, 5—8 мм, с возрастом медленно разъедается до 3—4 мм.
Древесина сосны обыкновенной широко используется в столярных и плотницких работах, для изготовления шпона, фанеры.
Корни, необыкновенно гибкие в свежем состоянии, становятся крепкими и упругими при высыхании; из них изготавливают различную плетёную утварь, например, плетёные сосуды[3].
Кора взрослого дерева в нижней части ствола.Сосна является источником множества ценных веществ и смесей, широко используемых человеком. Смола, добываемая приподсочке с древнейших времён, является ценным сырьём для химической промышленности. Из неё получают два основных продукта: канифоль и скипидар. Эти продукты могут быть подвергнуты более глубокой переработке, с целью получения растворителей, ароматизаторов, клеящих веществ, люстров и др. продуктов.
Из хвои, молодых побегов и шишек получают эфирное масло — Сосновое масло, или Эфирное масло сосны. Сосновое масло может применяться в служебных и жилых помещениях, больничных палатах, детских садах, школах, в саунах для ароматизации воздуха.
'Watereri' 'Watereri' Anthony Waterer, 1865. Syn.: Pinus sylvestris watereri, 1902; Pinus sylvestris f. pumila 1891; Pinus sylvestris 'Nana', 1937 гг..Усі особливості еволюційного розвитку приматів пов'язані зі змі ною навколишнього середовища, тобто із тими кліматичними умовами, котрі складались у певні геологічні періоди на Землі. Відповідно до них виділяють три етапи філогенетичного розвитку мавп.
Перший етап еволюції приматів
Материкові зрушення наприкінці мезозойської ери викликали значні зміни клімату, що ставав усе континентальнішим. Вимирали динозаври, звільнялося багато екологічних ніш. Такі систематичні перебудови біо сфери викликали лавиноподібне формоутворення серед тих груп тва рин, які виявилися краще пристосованими до нових умов існування. Повною мірою це стосується ссавців. Їх прогресивний розвиток виявив ся суттєвим чином пов’язаним із еволюцією головного мозку. Він зберіг загальний для всіх хребетних тип будови, але додатково набув чимало своєрідних ознак, які зумовлювалися конкретними умовами існування тієї чи іншої таксономічної групи. Зокрема, первинні кіркові центри, що відповідають за безпосередній аналіз інформації від рецепторів, допов нилися виокремленням центрів вторинного кіркового аналізу. Вони вже могли здійснювати елементарне узагальнення інформації, що містилась у різних первинних кіркових центрах. Такі перебудови відбувались на фоні збільшення розмірів головного мозку і заміни циркулярних боро зен системою радіальних борозен, які утворилися на межі функціональ них областей. Саме вони дозволили здійснювати більш координоване керування поведінкою тварин. Це був новий напрям еволюції головного мозку. Вперше він почав складатися у групи комахоїдних ссавців, а з часом (в ході еволюції) став характерним і для приматів. Усі етапи подібних перетворень віднайдені на ендокранах (відбитки внутрішньої поверхні черепної коробки) викопних тварин – від лемурів до великих антро мавп.
