1)Длина тела половозрелой (взрослой) особи (стробилы) составляет 3—5 мм. Состоит из головки (сколекса) с 4 присосками и 2 венчиками крючьев и 3—4 члеников (проглоттид). Последняя проглоттида составляет половину длины тела и имеет развитую половую систему.
2)В отличие от бычьего цепня, у свиного на сколексе имеется в дополнение к четырём присоскам двойной венчик крючьев, служащий для лучшего закрепления червя в кишечнике хозяина[1]. Стробила меньшего размера, чем у бычьего цепня. Достигает в длину 2—3 м[2]. Также свиной цепень имеет 3-дольный яичник и от 7 до 12 ответвлений матки с каждой стороны. Характерной особенностью является удлиненная форма и неподвижность концевых члеников при выходе из анального отверстия, тогда как у бычьего цепня членики подвижны и активно выползать поодиночке. При подсыхании оболочка их лопается, и яйца могут свободно рассеиваться во внешней среде. Промежуточный хозяин свиного цепня — домашние или дикие свиньи, также им может быть и человек.
Объяснение:
будова й функції тонкого кишечника
тонкий кишечник поділяється на три відділи: дванадцятипалу, порожнисту та клубову кишки. частково перетравлена в шлунку їжа, завдяки м'язів шлунка через пілоричний сфінктер надходить порціями до дванадцятипалої кишки. дванадцятипалою кишкою починається тонкий кишечник, довжина якого у дорослої людини становить 4,5 - 5,0 метрів. до дванадцятипалої кишки відкриваються протоки підшлункової залози та жовчного міхура. основними функціями тонкого кишечника є остаточне розщеплення частково розщеплених у шлунку поживних речовин і всмоктування продуктів розщеплення в кров.травлення в тонкому кишечнику
у дванадцятипалій кишці харчові маси затримуються недовго, але саме тут на них діє велика кількість ферментів травних соків підшлункової залози і слизової оболонки дванадцятипалої кишки. кількість виділення цих соків залежить від характеру їжі. на виділення підшлункового соку впливають безумовно- і умовнорефлекторні сигнали. центр рефлексу виділення соку підшлункової залози міститься в довгастому мозку. виділення його залежить також від надходження до дванадцятипалої кишки шлункового соку й соляної кислоти. це свідчить про гуморальну регуляцію функції підшлункової залози. усі соки дванадцятипалої кишки продовжують свою діяльність і в нижчих відділах тонкого кишечника. ферменти підшлункової залози і тонкого кишечника розщеплюють майже всі поживні органічні сполуки. білки розщеплюються до амінокислот, жири -до гліцерину й жирних кислот, а вуглеводи - до глюкози. значну роль у процесах травлення відіграє печінка.всмоктування поживних речовин
поживні речовини всмоктуються в кров і лімфу головним чином у тонкому кишечнику. невелика кількість води, глюкози, мінеральних речовин, алкоголь всмоктується в шлунку. слизова оболонка тонкого кишечника має велику кількість складок та вигинань - ворсинок. всередині ворсинок містяться кровоносні й лімфатичні капіляри. ворсинки з війок - ниткоподібних відростків. завдяки такій будові всмоктуюча поверхня тонкої кишки сягає 500 м2 . всмоктування - це складний фізіологічний процес, у якому важливе значення мають активна діяльність клітинних мембран, явища дифузії, фільтрації та осмосу. активна діяльність мембран полягає в транспорті речовин проти градієнта концентрації. при цьому витрачається енергія атф. амінокислоти й глюкоза всмоктуються в кров, жири - переважно в лімфу.
