Интеллектная карта по клещам

Власне хлор в організмі не утворюється. Він потрапляє туди з їжею, наприклад з кухонною сіллю (NaCl). Джерелом хлору, як елемента, є компоненти їжі, що вживається людиною, зокрема, споживана їм в якості смакової приправи кухонна сіль (NaCl). Внутрішньоклітинне середовище побудоване на водній основі. У воді відбувається дисоціація NaCl на Na+ і Cl-. Іони хлору транспортуються з клітин шлунка в його порожнину. Крім того, в зовнішніх мембранах покривних клітин шлунка працює воднево-калієвий насос, який доповнює виділяються аніони хлору (Cl-) катіонами водню (Н+). Там і утворюється соляна кислота (HCl). Організм намагається нейтралізувати ці кислоти максимально швидко, щоб вони не завдали опіків. Соляна кислота в шлунку має строгий рівень концентрації – вона становить 0,3-0,5 % (або 160 ммоль/л).Її склад настільки концентрований, що не будь в шлунковому соку і слизовій оболонці захисних речовин, вона б випалювала власний шлунок. Соляна кислота найбільш слабка з неорганічних кислот.

Объяснение:

Кистеперая рыба или латимерия считалась вымершей уже долгое время, но в 1939 году у побережья Мадагаскар был выловлен 1 живой пример этой рыбы, а потом и другие представители этого вида. Изначально считалось, что кистеперая рыбы представляет собой переходную форму рыб к земноводным . Но это не так,  латимерия это существо двоякодышащие, могли дышать в растворенном в воде кислородом с жабр, и атмосферным воздухом, пользуясь легкими. На данный момент кистеперые рыбу утратили дышать атмосферным воздухом, т.к. ее далекие предки переселились из пресных водоемов в глубины океана. У этих рыб есть легкое, но оно заполнено жировой тканью, значит когда то давно оно работало нормально. Дышит рыба с жабр. Как у всех двоякодышащих рыб, парные плавники латимерии имеют мускулатуру(мясистые лопасти)- рыба может на них опираться, перемещаясь по грунту.