Травна́ систе́ма, або травний тракт, або травна трубка — система органів у багатоклітинних тварин, призначена для переробки і видобування з їжі поживних речовин, всмоктування їх в кров і виділення з організму неперетравлених залишків (кінцевих продуктів життєдіяльності).
Головними функціями травної системи вважаються:
- секреторна - вироблення та виділення залозистими клітинами травних соків (слина, шлунковий, підшлунковий, кишковий сік, жовч), що містять ферменти та складники які забезпечують їх високу активність.
- моторно-евакуаторна або рухова - здійснюється м'язами травного тракту і забезпечує зміну агрегатного стану їжі (подрібнення, перемішування) та пересування її в аборальному напрямку.
-всмоктувальна - забезпечує транспорт кінцевих продуктів травлення, води, солей та вітамінів через слизову оболонку із порожнини травного тракту у внутрішнє середовище організму (міжклітинна рідина, кров, лімфа).
- екскреторна (видільна) - виділення з травними секретами природних метаболітів, солей важких металів, лікарських речовин або їх метаболітів.
- інкреторна - виділення специфічними клітинами слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та підшлункової залози гормонів, які стимулюють або гальмують функції органів травлення.
- захисна - здійснюється завдяки бар'єрній функції шлунково-кишкового тракту (бактеріоцидна, бактеріостатична, дезінтоксикаційна) та рефлекторним механізмам.
- рецепторна (аналізаторна) - хемо- і механорецептивні поля внутрішніх поверхонь органів травного тракту можуть бути загальними для рефлекторних дуг вісцеральних і соматичних рефлексів.
- гемопоетична - здійснюється гемаміном (продукт залозистих клітин слизової оболонки шлунка), що стимулює всмоктування ціанкобаламіну, необхідного для дозрівання еритроцитів. Крім того, слизова оболонка шлунка, тонкої кишки та печінки депонує ферритин, який приймає участь в синтезі гемоглобіну.
