1. У тілі людини налічується близько 640 м’язів, але залежно від методу підрахунку їх кількість визначають і до 850.
2. Щоб зробити один крок, ми задіємо 200 м’язів. Це чимале навантаження, враховуючи, що людина в день робить у середньому 10000 кроків. 3. Усі м’язи діляться на три типи: серцевий м’яз, скелетні і гладкі. Скелетні м’язи разом зі скелетом формують опорно-рухову систему людини. Гладкі м’язи скорочуються незалежно від бажання людини і підкоряються сигналам вегетативної нервової системи, так як входять до складу клітин шкіри і внутрішніх органів. Серцева м’язова тканина називається міокард і становить основну масу серця.
4. При народженні у всіх нас близько 300 кісток (багато кісток немовляти складають кістки менших розмірів, наприклад – кістки черепа. Це полегшує дитині процес народження, проте пізніше, в ході дорослішання, кістки зростаються і стають твердіше). Скелет дорослої людини складається приблизно з 220 кісток, які з’єднані між собою. Деякі сполуки кісток абсолютно нерухомі, наприклад з’єднання кісток черепа (шви), інші – рухливі або піврухливі. 5. Вранці людина приблизно на сантиметр вище, ніж увечері. Хрящі між кісток стискається унаслідок стояння, сидіння і т.д., що робить нас трохи нижче під кінець дня. 6. Найміцніша кістка людського скелета – щелепна. А найсильніший м’яз – язик. Одними з найсильніших є також жувальні м’язи. Сила їхнього тиску в звичайному стані сягає від 9 до 15 кг, а коли людина їсть тверду їжу (наприклад, горіхи), тиск цих м’язів збільшується до 100 кг. 7. Близько 25% всіх м’язових волокон зосереджені на обличчі і шиї людини. Завдяки цьому ваша міміка може бути різноманітною і красномовною. При розмові в тілі людини синхронно діють близько 100 м’язів. 8. У ногах знаходиться чверть всіх кісток людини. З близько двох сотень кісток людського тіла 52 розташовані саме в нижніх кінцівках.
1. Здатність організмів пристосовуватись до мінливих умов зовнішнього середовища
2. Приклади адаптацій:
• маскування птаха дрімлюги;
• імунітет у шкідників проти інсектицидів;
• збільшення сили м’язів у тренованої людини
3. К.Ф.Рульє, І.М.Сеченов, В.І.Вернадський
Життя розвивається внаслідок постійного обміну речовин та інформації на ґрунті потоку енергії у динамічній єдності організмів й середовища мешкання
• основа розуміння значення адаптацій;
• виконує функції: забезпечення гомеостазу, збереження динамічної рівноваги екосистем
4.
5. Процессы адаптации направлены на сохранение гомеостаза.
6. Адаптации строения тела (морфологические адаптации). ...
Физиологические адаптации.
Биохимические адаптации.
Покровительственная окраска.
Предостерегающая (угрожающая) окраска.
Мимикрия — внешнее сходство с ядовитыми или жалящими видами, опасными животными.
8. Рассматривая проблему экологической ниши, мы исходим
из принципа единства организма и среды обитания. Существует
двойственная трактовка понятия ниши: ниша как совокупность
адаптаций организменной единицы и ниша как совокупность всех
факторов среды, в которых существует данная организменная еди-
ница. По нашему мнению, оба определения справедливы и отража-
ют разные стороны одного и того же явления. Любой организм
развивается в определенной среде, и вычленить факторы среды,
относящиеся к этому организму, можно только на основе анализа
его биологических параметров. С позиций современной генетики
фенотип - это результат реализации наследственных задатков
в конкретных окружающих условиях. Генетически детерминирова-
ны пределы варьирования признаков (норма реакции), поэтому
особи с одинаковыми генотипами могут фенотипически различать-
ся в зависимости от условий развития. В эволюционном плане
соответствие организмов среде обитания достигается в процессе
отбора. Отбор в популяциях служит главным механизмом преобра-
зования и организмов, и их экологических ниш.
9. Для позначення окремих ознак організмів:
• структурні адаптації – особливості будови й форми тіла;
• фізіологічні – особливості процесів життєдіяльності за певних умов;
• етологічні – поведінкові особливості
В залежності від часу виникнення та значення для життя:
• онтогенетичні – впродовж індивідуального розвитку;
• філогенетичні –в процесі еволюції (мімікрія, маскування, застережне забарвлення)
• за походженням – преадаптивні, комбінативні, постадаптивні;
• за характером змін – з ускладненням або спрощенням організації;
• за еволюційним масштабом – спеціальні та загальні;
• за тривалістю збереження в онтогенезі – короткочасні, ритмічні, постійні
10. Адаптація виконує дві важливі біологічні функції: забезпечення гомеостазу та збереження динамічної рівноваги біосистем
Объяснение:
