Біокомунікація (від грец. bios — життя і лат. лат. communico — зв'язую, спілкуюся) — зв'язок, спілкування між особинами тварин одного або різних видів шляхом передачі інформації за до різних сигналів.
Тактильна комунікація (фізичний контакт один з одним) займає у гуртових видів тварин значну частину часу
Передача інформації (генерація) здійснюється спеціальними органами (голосовий апарат, пахучі залози, форма тіла, поза, забарвлення, поведінка тварини і таке інше). Прийом інформації (рецепція), здійснюються на сенсорному рівні органів нюху, смаку, зору, слуху, електро-, термо-, механо- і ін. спеціальними рецепторами. Передавані сигнали обробляються в різних частинах нервової системи, зіставляються (інтегруються) в її вищих відділах, де формується у відповідь на подразник реакція організму.
Заспокійлива поведінка підлеглих стримує лідера від непотрібної агресії.
Приклади ритуалів примирення. Тварина, що програла, демонструє свій нижчий статус, ховає кігті, зуби, роги; падає і перевертається черевом догори, собака притискає вуха, присідає до землі, виляє хвостом ; підставляння найбільш вразливої частини тіла суперникові: сильніший вовк або собака відвертає голову або падає на спину і підставляє шию, ворони підставляють око, галка, мартин підставляють незахищену потилицю; відтворення деяких елементів дитячої поведінки: у собак підпорядкована тварина починає скавчати і прагне лизнути домінантну особину в кути рота.
