1 Генотип – це набір генетичної інформації, яка відповідає за будову організму і надає йому успадковані риси. Іншими словами, можна сказати, що генотип – це генетичний код організму, який існує в формі генетичних даних, таких як ДНК або РНК. Фенотип – це зовнішній фізичний прояв організму, який можна гати візуально, не вдаючись до досліджень генетичного коду. 2Алель – це один з можливих станів гена або одна з його варіацій. Теоретично кількість алелей кожного гена несчисленна, але не всі вони пройшли еволюційний відбір. 3, Існують такі типи взаємодії алельних генів: 1. Повне домінування. 2. Неповне домінування. 3. Кодомінування. 4 Зміни фенотипу можуть бути зумовлені генетично. Наприклад, різні фенотипні групи крові за системою АВО в людини викликані комбінацією алельних генів. Наведені приклади яскраво демонструють, що в реалізації фенотипу важливу роль відіграють як складові генотипу, так і фактори зовнішнього середовища. Співвідносну роль цих чинників у формуванні фенотипу людини можна оцінити на прикладі монозиготних близнюків, які генетично ідентичні. Відповідно, фенотипні відмінності у них пов'язані тільки впливом середовища. При цьому розраховують ступінь подібності (конкордантності) і відмінності (дискордантності) ознак у близнюків. 5Картинки по запросу Чим відрізняються між собою поняття «геном» і «генотип»?
Геноти́п — сукупність генів певного організму. На відміну від поняття генофонд, генотип характеризує особину, а не вид. Подібне поняття геном позначає сукупність генів, що містяться в гаплоїдному (одинарному) наборі хромосом даного організму. Разом з факторами зовнішнього середовища геном визначає фенотип організму. 6 Алель, яка забезпечує синтез ферменту, що каталізує реакцію пігменту, який забарвлює оцвітину квітки в пурпурний колір, буде домінантною. Це можно пояснити тим, що якби вона була рецесивною, то квітка була б не забарвлена в пурпурний колір і не запилювалася б комахами. Природний добір такі рослини відсіяв би і разом з цим і рецесивну алель.
Объяснение:
Органы чувств — специализированная периферическая анатомо-физиологическая система, обеспечивающая, благодаря своим рецепторам, получение и первичный анализ информации из окружающего мира и от других органов самого организма, то есть из внешней среды и внутренней среды организма.
Дистанционные органы чувств воспринимают раздражения на расстоянии (например, органы зрения, слуха, обоняния); другие органы (вкусовые и осязания) — лишь при непосредственном контакте.
Одни органы чувств могут в определенной степени дополнять другие. Например, развитое обоняние или осязание может в некоторой степени компенсировать слабо развитое зрение (глаза), обоняние (нос).
