потому что некоторые признаки неживого характерны для живых организмов и наоборот. Поэтому чтобы точно отнести какой-либо объект к живому, необходимо рассматривать совокупность признаков, которые дадут более точное представление (если объект подходит к живому по одной паре признаков, то при второй и третьей он может не подойти).
например, признаком живого является обмен веществ и энергии, есть неживые объекты такие как уголь, которые могут сгорая обмениваться таким образом энергией.
но по второму признаку уголь не может расти, следовательно по второй паре признаков его не отнесешь к живому
признаком живого является рост, неживой объект как соль, может расти в виде кристалла присоединяя молекулы соли к себе.
Онтогене́з (від грец. οντογένεση: ον — буття й γένηση — походження, народження) — індивідуальний розвиток організму з моменту утворення зиготи до природної смерті.
У багатоклітинних тварин у складі онтогенезу прийнято розрізняти фази ембріонального (під покровом яйцевих оболонок) і постембріонального (за межами яйця) розвитку, а у живородних тварин — пренатальний (до народження) і постнатальний (після народження) онтогенез.
У багатоклітинних рослин до ембріонального розвитку відносять процеси, які відбуваються в зародковому мішку насіннєвих рослин.
Термін «онтогенез» вперше був введений Ернстом Геккелем в 1866 році. В ході онтогенезу відбувається процес реалізації генетичної інформації, отриманої від батьків.
Объяснение:
.
