Объяснение:
Чому в кільчастих червів обмін речовин ефективніший, ніж у — інших червів?
Кільчасті черви мають ще одну прогресивну ознаку - тришаровість. Це поняття вказує на те, що їхні зародки вже мають, окрім екто- й ентодерми, й третій зародковий шар - мезодерму. Із клітин мезодерми розвиваються органи кровоносної, видільної, статевої систем, а також -м’язи й стінки порожнини тіла.
Оскільки порожнина тіла кільчастих червів сегментована, у них сегментуються й системи органів - рухова, кровоносна, нервова, видільна, статева. І така почленованість суттєво позначається, у першу чергу, на їхньому обміні речовин.
Через ускладнення будови та збільшення активності у кільчастих червів уперше з’являється замкнена кровоносна система, тобто кров не виливається в порожнину тіла. Система складається зі спинної й черевної кровоносних судин, розгалуження яких у кожному сегменті дають капілярні сітки для обміну речовин. Рух крові здійснюється
швидким скороченням кільцевих судин, хоча серця в них немає. Кровоносна система забезпечує швидке транспортування речовин і газів та здійснює ефективний захист. Кров у одних видів червона, у інших зелена або безбарвна.
У кільчаків з’являються органи дихання - зябра, але їх мають лише водяні кільчасті черви. Це тонкостінні вирости тіла з густою сіткою капілярів, що можуть розташоватись на сегментах голови, тулуба, хвоста. Але в більшості видів газообмін здійснюється через покриви сегментів тіла, залози яких виділяють слиз. Кисень потрапляє в судини, і кров розносить його по всьому організму.
Виділення здійснюється багатьма видільними трубочками (метане-фридіями), що розташовані попарно в кожному сегменті тіла. Ці трубки на внутрішньому кінці мають лійки, через які збираються рідкі продукти обміну з порожнини тіла, а протилежним кінцем відкриваються назовні.
Отже, ефективність обміну речовин кільчастих червів пов'язана з удосконаленням процесів транспорту речовин,дихання та виділення.
Як позначається на життєдіяльності кільчаків їхня здатність активно рухатися?
Здатність активно переміщуватися в просторі розширила перелік можливих ів живлення. Серед кільчаків є рослиноїдні, хижаки, детритофаги, які споживають органічні рештки, кровосисні види, паразити. Перетравлювання їжі відбувається в наскрізному кишечнику, у якому вже розрізняють певні відділи: рот, глотку, стравохід, середню кишку й задню кишку з анальним отвором. Тому кожний відділ кишечника виконує свою функцію ефективніше. Захоплена ротом їжа потрапляє в глотку. Навколо рота в багатьох кільчаків є щупальця, які можуть утворювати апарат для збирання органічних часток, захоплення здобичі, дихання. У хижих кільчаків у глотці розташовані сильні хітинові щелепи й зубчики, що робить цей відділ потужним знаряддям нападу й захисту. А в певних видів п’явок частина глотки й стравоходу перетворилась у мускулистий хоботок, здатний руйнувати покриви жертви. Стравохід має м’язи для їжі в середню кишку, де відбувається перетравлювання. У рослиноїдних можуть бути воло й один або декілька шлуночків. Неперетравлені рештки збираються в задній кишці й видаляються через анальний отвір.
Бірінші реттік зоофагтар - делдалдар екеу - өсімдіктер және фитофагтар.
Екінші реттік зоофагтар - делдалдар үшеу - өсімдіктер, фитофагтар, бірінше реттік зоофагтар және т.б.
Бір қоректік деңгейдегі организмның тұтынған энергиясының 10%-ы өтуі мүмкін. Қалған энергия организмнің тіршілік етуіне жұмсалады.
Ыдыраушылар мен қалдық қоректілер - әр түрлі қоректік деңгей көрсетуі мүмкін. Қурап қалған өсімдіктерді пайдаланғанда олар екінші, фитофагтар өлігінде - үшінші, бірінші реттік өлексесінде - төртінші, т.б. қоркетік деңгей көрсетеді.
Бір қоректік деңгеймен байланысты емес жануарлар (эврифагтар) бар. Эврифагтар қатарына адам да жатады, себебі, ол өсімдіктерді де және әр түрлі қоректік деңгейдегі жануарларды да тағамға пайдаланады.
