Необхдно зробити лабораторне дослідження. Тема: розвиток втоми при статичному та динамічному навантаженні; вплив ритму й навантаження на розвиток втоми.
Завдання
1.Визначення втоми при статичному і динамічному навантаженні
- Візьміть вантаж масою 3-5 кг і тримайте його витягнутою рукою на рівні плеча. Зафіксуйте час, коли рука почне опускатися тремтіти і зовсім опуститься. Це настала втома .
- Після відпочинку візьміть той самий вантаж у руку , піднімайте його на той самий рівень і опускайте. Зафіксуйте час втоми в цьому випадку .

Висновок: При статичній роботі стомлення відбулося швидко , а при чергуванні роботи м'язів у проміжках між скороченнями втома наступає через більший проміжок часу.

2. Вплив ритму роботи і навантаження на розвиток втоми
- Послідовно згинайте руку з гантелями з різною масою (1, 3, 5 кг) з однаковою швидкістю. У кожному випадку порахуйте кількість рухів. Дані запишіть у зошит.
Висновок: при підніманні гантелів з різною масою ми гали, що, збільшуючи навантаження, втома наступала швидше, причиною є швидка витрата енергії м'язами, значне споживання кисню яке зменшує окисні процеси.

саси

Объяснение:

Задание 1

Что называют растительным сообществом? Приведите примеры растительных сообществ.

Задание 2

Объясните, какие растения размещаются в разных надземных ярусах елового леса (укажите номер яруса, название растения).

Почему большинство трав елового леса имеет цветки с белыми околоцветниками?

Задание 3

Какие изменения могут происходить в растительных сообществах с течением времени?

Какие причины могут вызывать смену растительных сообществ? Приведите 2-3 примера.

Задание 4

С какой целью создаются охраняемые природные территории? Приведите 2-3 примера охраняемых природных территорий.

Ген (др.-греч. γένος — род) — в классической генетике — наследственный фактор, который несёт информацию об определённом признаке или функции организма, и который является структурной и функциональной единицей наследственности. В таком качестве термин «ген» был введён в 1909 году датским ботаником, физиологом растений и генетиком Вильгельмом Йоханнсеном[1].

После открытия нуклеиновых кислот в качестве носителя наследственной информации определение гена изменилось, и ген стали определять как участок ДНК (у некоторых вирусов — участок РНК), задающий последовательность полипептида либо функциональной РНК.