Як називають процес надходження речовин у клітину ?​

забарвлення квіток, листків і стебел рослин, яке визначається наявністю в них ряду пігментів (хлорофілів, каротиноїдів, фікобілінів та антоціанів). Найпоширеніше у вищих рослин зелене забарвлення, зумовлене хлорофілом, що за його участю відбувається фотосинтез. Зеленими звичайно бувають листки, стебла. Різноманітне жовте, оранжеве, червоне забарвлення квіток та плодів зумовлене каротиноїдами; фіолетове, синє - антоціанами; сніжно-біле забарвлення віночка квіток багатьох рослин - наявністю серед безбарвних клітин заповнених повітрям міжклітинників. 3. р. може змінюватись залежно від освітлення, т-ри, реакції грунту, вмісту в ньому тих чи ін. елементів тощо. Так, зелені частини рослин при слабкому освітленні стають блідішими, а в темряві й зовсім втрачають зелений колір (див. Етіоляція); знижені і-ри сприяють утворенню антоціанів, тому листки дерев восени набувають коричневого, червоного та фіолетового кольорів різноманітних відтінків. Збагачення антоціанами інод гається при порушенні мінерального живлення рослин. Яскраве забарвлення квіток і плодів сприяє приваблюванню комах, що запилюють квітки, а також птахів, що розповсюджують плоди та насіння. У суцвіттях часто зустрічається контрастне забарвлення - крайові квітки забарвлені в один колір, а середні - в інший; це робить суцвіття ще помітнішими для комах. Листки деяких вищих рослин бувають повністю або частково забарвлені в червоний, фіолетовий, сріблясто-сірий та ін. кольори (бегонія, колеус). Це пояснюється тим, що зелений колір наявного в листках хлорофілу маскується антоціанами. Маскування зеленого кольору різними додатковими пігментами особливо часто гається у водоростей. Забарвлення грибів зумовлюють пігменти рибофлавін, хризогенін та ін. Деякі рослини (переважно сапрофіти і паразити) безбарвні (напр., бактерії, гіфи грибів).

Так чи інакше абсолютно усі рослини можна назвати мандрівниками. В першу чергу, через те, що в процесі свого розселення вони долають іноді дуже навіть значні відстані за до різноманітних факторів оточуючого середовища: вітру, води, комах, звірів і інших.

Деякі рослини мають також специфічні анатомічні пристосування до таких мандрівок. Наприклад, насіння кульбаби має спеціальні поверхні, які призначені для того, чтоб пересуватися в потоках повітря на більш далекі відстані. Крім того насіння кульбаби має спеціальний збільшувач ваги на протилежному до літальних поверхонь полюсі, який забезпечує приземлення насінини безпосередньо в грунт.

Деякі з покритонасінних, плоди яких вживають у їжу тварини. Розповсюджують своє насіння через фекалії, в яких залишається насіння від з'їденого плоду. Такий тип розширення ареалу мешкання доволі вагома перевага в порівнянні з більш традиційними розповсюдження, як-то за до вітру, або що.

Доволі цікавий механізм "мандрування" мають огірки. Справа в тому, що стиглі огірки викидають своє насіння з плодів під дуже високим тиском, в результаті чого те відлітає на серйозну відстань і доволі глибоко занурюється у землю.