1)листя найчастіше розташоване під великим кутом до променів сонця (іноді майже вертикально) і можуть змінювати положення в залежності від висоти розташування сонця. листя геліофітів, в основному, невеликих розмірів, може бути із розсіченою листовою платівкою, мають товсту зовнішню стінку клітин епідермиса, блискучу поверхню або покриті пушком
2)у клітках листів, звернених до світла, є велика кількість дрібних хлоропластів, які розташовані уздовж стінок і обумовлюють характерне забарвлення листя.
3) у деяких рослин, наприклад герані, фіалки та інших, є волоски, що розсіюють яскраве світло, захищаючи листя від перегріву.
тіньовитривалі рослини (сціофіти) ростуть переважно в тінистих місцях, куди потрапляє мала кількість прямих сонячних променів, але вони також можуть виростати і на відкритій місцевості. межі груп умовні, тому багато видів рослин на різних фазах розвитку можна віднести то до однієї, то до іншої групи. тіньовитривалі рослини — це, в основному, мешканці нижнього ярусу лісу.
в рослинництві застосовується термін «тіньовитривалість». це означає, що рослини можуть переносити знижену освітленість. термін «тіньовитривалість» відносний. якщо порівнювати різні рослини, наприклад, дерева, кущі та траву, то під тіньовитривалістю розуміють різні рівні освітленості. тіньовитривалість рослин залежить від багатьох факторів, в тому числі, від родючості ґрунтів, достатньої кількості води та інших абіотичних факторів. тому рослини одного виду, що виростають в різних умовах, можуть мати різну ступінь тіневитривалості. так рослини (наприклад, копитень, снить і ін.) до розпускання листя високих дерев в лісі світлолюбні, але влітку під пологом зімкнулася листя – тіньовитривалі.
