Середовища існування тварин бувають :
Наземно-повітряне, водне, грунтове та у живому організмі (паразитизм).
Водне середовище Внаслідок високої густини води на тіло, що в ній рухається, діє велика сила опору. Полегшує рух водних тварин, зменшуючи опір середовища, обтічна форма тіла і слиз, який виділяють їх покриви. До пересування у воді пристосовані і подібні до лопастей кінцівки багатьох видів водних тварин.
У тварин, що перемішуються в товщі води, густина тіла внаслідок накопичень жиру, наявності міхура, наповненого газами, наближена до густини води. Силу тяжіння, яка діє на них, урівноважує виштовхуюча сила: вода є своєрідною подушкою, що «підпирає» тіла цих тварин.
Наземно-повітряне середовище. Сама назва цього середовища свідчить про його неоднорідність. Серед його мешканців є такі, що пристосовані лише до наземного переміщення — вони плазують, бігають, стрибають, лазять, обпираючись на земну поверхню або на рослини . Інші тварини можуть пересуватися і в повітрі — літати.
Середовище грунтове. Коливання температури в ґрунті невеликі, у ньому достатньо органічних речовин (коріння рослин, інші організми), проміжки між його частинками заповнені вологою і повітрям. Проте вміст кисню в ньому значно менший, ніж у наземно-повітряному середовищі, а вуглекислого газу набагато більше. Ґрунт дуже щільний, і пересуватися в ньому складно. Тому в цьому середовищі переважають одноклітинні і дрібні багатоклітинні тварини, у яких газообмін відбувається через усю поверхню тіла. Видів тварин, що дихають легенями, у ґрунті мало (кроти, польові миші).
У кротів кінцівки пристосовані для риття ходів і нірок, а дощовий черв'як просто «проїдає» ходи в ґрунті.
Паразитизм/Середовище в організмі. Паразитизм - один з типів співіснування організмів. Явище, при якому два та більше організму, не пов'язаних між собою філогенетично, генетично різнорідних - співіснують протягом тривалого часу і при цьому перебувають в антагоністичних відносинах.
Пристосування тварин до прийому їжі/харчування
У вивченні харчових зав'язків розрізняють еврифагію — харчування різноманітною їжею (рослинною й тваринною), стенофагію — харчування однорідною їжею, монофагію — харчування одним видом їжі, поліфагію — харчування різноманітною їжею (всеїдність), зоофагію й фітофагію.
Для решения этой генетической задачки нужно твёрдо помнить два правила:
любой признак кодируется парой генов
чтобы проявился доминантный признак, достаточно одного гена; чтобы появился рецессивный — нужно оба.
Итак:
Обозначим
А — доминантный признак «зеленая окраска плода»
а — рецессивный признак «полосатая окраска плода».
Так как полосатая окраска — рецессивный признак, то для её проявления в генотипе должно быть оба гена. Следовательно, генотип сорта с полосатым плодом кодируется как аа.
Зеленая окраска — доминантный признак. Для нее достаточно появления только одного такого гена в паре. Следовательно, генотип сорта с зелёной окраской плода может быть как Аа, так и АА.
Нам известно, что при скрещивании сортов в первом поколении все плоды получились зелёными. Это означает, что не один гибрид не получил рецессивный ген от обоих родителей, т. е. у второго родителя рецессивных генов не было. Следовательно, генотип сорта с зелёной окраской мог быть только АА.
Получаем: у всех гибридов первого поколения был генотип Аа, что соответствует зелёной окраске плода.
Для получения второго поколения скрещивались плоды именно этого генотипа
Аа х Аа
При скрещивании растений с таким генотипом мы получим следующие варианты:
АА — арбуз с зелёным плодом (гомозиготное)
Аа — арбуз с зелёным плодом (гетерозиготное)
аА — арзбуз с зелёным плодом (гетерозиготное)
аа — арзуз с полосатым плодом (гомозиготное).
Соотношение разных генотипов во втором поколении может быть описано формулой 1 : 2 : 1.
Зная это соотношение, легко вычислить, что из 172 гибридов второго поколения, зеленоплодными будут:
172 : 4 х 3 = 129 растений, причём гомозиготными 172 : 4 х 1 = 43 растения, а гетерзиготными 129 — 43 = 86 растений;
полосатыми будут 172 — 129 = 43 растения
