Для того, чтобы отличить зайцев двух видов, необходимо отталкиваться от следующих критериев:
Заяц-русак преимущественно крупнее зайца-беляка;
Окрас шерсти беляка преимущественно белый или сероватый весь сезон. В то время как у русака мех светлеет к зиме;
Заяц-беляк предпочитает обитать преимущественно в лесных или степных территориях. Заяц-русак может жить в садах, лугах, пашнях и степях;
Лапы у зайца-беляка чуть шире по сравнению с зайцем-русаком;
Ушки у зайцев-беляков в основном короче и имеют темную точку на концах;
Текстура меха у зайца-русака более волнистая, а у беляков – ровная;
Задние лапки зайца-беляка чуть ниже, чем лапки русака;
Форма хвоста у беляка в форме клина, а у беляков хвост более круглый и немного короче;
Основной рацион русака состоит из коры дуба и клена, а у беляка – осина и ива.
Окрім статевого розмноження гаметофіт мохоподібних виконує функції живлення, водопостачання та фотосинтезу. У різних груп він має, відповідно, різну будову. Гаметофіт моху являє собою більш-менш вертикальне несправжнє стебельце (каулідій) з дрібними несправжніми листками-філоїдами без справжніх коренів, або слань (талом) з ризоїдами. Провідна система мохоподібних проста, трахеїди та судини відсутні. На гаплоїдному гаметофіті розвиваються чоловічі (антеридії) та жіночі (архегонії) статеві органи. Диплоїдний спорофіт (спорогон) дуже редукований, найчастіше паразитує на гаметофіті. Він побудований із спороносної коробочки і ніжки з гаусторієм, яким присмоктується до гаметофіта. Будова спорогону, як і будова гаметофіту, має систематичне значення при визначенні мохів. У коробочці (утворюється після запліднення на жіночому гаметофіті) після редукційного поділу утворюються спори.
