Методи астрономічних досліджень
Упродовж тисячоліть астрономів зводилися до вимірювання кутових відстаней між світилами та визначення їхніх координат. Ця робота триває і в наш час. Та після винаходу Галілео Галілеєм у 1609 р першого телескопа почалася ера телескопічних досліджень.
Поглянувши у телескоп Галілей побачив, що поверхня Місяця схожа на поверхню Землі, у Венери є фази, навколо Юпітера обертаються чотири супутника, а у Сатурна є кільця, на сонці є плями, а сяйво Молочного Шляху – це міріади крихітних зір. Все це змушувало замислитись над питанням про складність Всесвіту, його матеріальність, про можність населених світів. Зараз астрофізика отримала відповіді на багато питань, поставлених людським розумом. Отримало їх завдяки новим потужним телескопам, що працюють як в наземних астрономічних обсерваторіях, так і на космічних орбітальних та міжпланетних станціях, а також застосуванню законів та ідей сучасної фізики при осмисленні отриманих результатів.Отже, методи і засоби астрономічних досліджень поділяють на: світлосприймальна, збираюча і аналізуюча техніка; закони і методи теоретичної фізики; різноманітний математичний апарат.
Объяснение:
Органи́зм — живое тело, обладающее совокупностью свойств, отличающих его от неживой материи. Организмы бывают одноклеточными и многоклеточными.
Выделяют следующие уровни организации жизни: молекулярный, клеточный, органно-тканевой (иногда их разделяют), организменный, популяционно-видовой, биогеоценотический, биосферный. Живая природа представляет собой систему, а различные уровни ее организации формируют ее сложное иерархическое строение, когда нижележащие более простые уровни определяют свойства вышележащих.
Ткань - это совокупность клеток и межклеточного вещества, объединённых общим или межстанционным происхождением, строением и выполняемыми функциями.
Наличие различных органов у растений и животных зависит от их образа жизни, типа питания и размножения
