Схема регуляції діяльності ендокринної системи

Сходства: 1. Возбудитель заболевания - инфекционный агент (прокариоты) . 2. Всегда есть инкубационный период, во время которого происходит активное размножение патогена, но клинических симптомов болезни еще нет. 3. Очень часто - схожая клиническая картина заболевания. 4. Схожие пути передачи заболевания. 5. В результате своей жизнедеятельности разрушают клетки организма. 5. Многие вирусы и бактерии имеют тропность (специфичность) к определенным клеткам и/или органам-мишеням. 6. На тяжесть и длительность заболевания как при вирусной, так и при бактериальной инфекции огромное влияние оказывает системный и местный иммунитет. 7. Многие возбудители как вирусных, так и бактериальных инфекций достаточно длительное время сохраняться в окружающей среде. Отличия: 1. Вирусы - внутриклеточные паразиты, бактерии - нет (в большинстве случаев) . 2. Вирусы не имеют клеточной стенки, рибосом и других внутриклеточных органелл, поэтому на них абсолютно не действуют антибиотики. 3. Бактерии выделяют экзотоксины (токсичные вещества, продукты жизнедеятельности) , а также эндотоксины (выделяются в межклеточное вещество при гибели бактерий) . Вирусы ничего не выделяют. 4. Вирусы длительное время персистировать внутри клетки, встроившись в ДНК клетки-хозяина, никак себя не проявляя (иногда всю жизнь после первой инфекции, напр. , вирус простого герпеса) . Бактерии нет. 5. Вирусы размножаться только внутри клетки. Бактерии - в любой благоприятной среде. 6. Для изучения в лаборатории бактерии можно культивировать на специальных питательных средах. Вирусы - только на культурах клеток и живых организмах (напр. , куриные эмбрионы) . 7. Есть большое число лекарств, обладающих бактерицидным действием (т. е. в прямом смысле убивающих бактерии) . Но нет ни одного противовирусного средства, убивающего вирусы - все они являются виростатиками (т. е. подавляют активное размножение вируса, но не убивают его) . 8. Вирусная и бактериальная инфекция, как правило, вызывают разные изменения в периферической крови: увелиичение числа нейтрофильных лейкоцитов при бак. заболевании, и лимфоцитов - при вирусном.

Органи чуття забезпечують такі основні види чутливості: зір, слух, нюх, смак, дотик, рівновагу та відчуття положення тіла у пропріоцепцію).

Дотик Редагувати

Докладніше: Дотик

Дотик — це сприйняття форми, розміру, щільності, температури різних предметів. У слизових оболонках шкіри містяться дотикові рецептори. Найбільше їх на губах, кінчику язика, пальців, а також на долоні. Користуючись дотиком, людина може визначити фізичні властивості предметів, такі як форма, твердість, м'якість, характер поверхні, тепло або холод, орієнтуватися в темряві, блискавично реагувати на загрозливу небезпеку.

Нюх Редагувати

Докладніше: Нюх

Нюх — це сприйняття запахів різних речовин. Велика кількість нюхових рецепторів міститься в слизовій оболонці порожнини носа. Від нюхових рецепторів нервові імпульси передаються у проміжний мозок, потім у лобову частку кори, де проходить аналіз речовин, що вдихаються. За запахом людина відрізняє недоброякісну їжу, вловлює появу в повітрі шкідливих для її здоров'я домішок.

Смак Редагувати

Докладніше: Смак

Смак — це сприйняття смакових особливостей речовин, що потрапляють в ротову порожнину. Рецептори смаку розташовані в смакових цибулинах виростів слизової оболонки язика — сосочків на стінках глотки і м'якого піднебіння. Збудження від рецепторів передається по волокнах язикового нерва у довгастий мозок, міст, до скроневої кістки, де формується сприйняття у вигляді різних смакових відчуттів. Смак допомагає людині визначити якість їжі, сприяє виділенню травних соків і проходження процесу травлення в цілому.

Слух Редагувати

Докладніше: Слух

Вухо як орган слуху забезпечує сприйняття звукових коливань. Завдяки слуху розрізняють звуки довкілля. Людина спроможна визначити напрямок звуку з джерела, що дає змогу орієнтування в навколишньому середовищі, а також висоту, тембр, силу звуку. Слух є одним із чуттів людини, які сприяють психічному розвитку повноцінної особистості. Зі слухом пов'язані звукові, мовні спілкування. Орган слуху розташований в отворі слухового проходу скроневої кістки черепа. Він складається з трьох основних відділів:

зовнішнього вуха,

середнього вуха,

внутрішнього вуха.

Перші два беруть участь тільки в проведенні звукових коливань, а третій відділ містить звукосприймальний і вестибулярний апарат.

Рівновага Редагувати

Докладніше: Органи рівноваги

Функція регуляції положення тіла в рівноваги забезпечується вестибулярним апаратом, який утворюється рецепторами мішечків і напівколових каналів внутрішнього вуха. Коли змінюється положення голови або людина рухається, рецептори збуджуються, виникають нервові імпульси. Вони проходять по нервових шляхах у середній мозок, мозочок і кору великих півкуль. Завдяки аналізатору контролю рівноваги і положення тіла забезпечується прямоходіння.

Зір Редагувати

Докладніше: Зір

Орган зору людини складається з очного яблука і допоміжного апарату. Очне яблуко розміщене в очній ямці черепа. Має кулясту форму і складається з трьох оболонок:

зовнішньої — щільної білкової, яка захищає очне яблуко від пошкоджень та проникнення сторонніх тіл ззовні (спереду вона переходить у прозору і проникну для світла рогівку), до неї прикріплюються м'язи, які рухають око;

середньої — судинної (пронизаної густою сіткою кровоносних судин, що постачають кров очному яблуку);

внутрішньої — сітчастої (в ній розміщені рецептори ока — палички і колбочки), де під дією світла виникають нервові збудження, які по зоровому нерву передаються в зорову зону кори головного мозку.