етика дикої природи — це радикальний напрямок екологічної етики, орієнтованої на повагу свободи, інших прав дикої природи і шанування дикої природи як священного простору. Її мета — максимальне невикористання дикої природи, а також заповідання якомога більших площ дикої природи.
Основні принципи етики дикої природи:
- Поважай дику природу як святий простір.
- Поважай дике життя як священне.
- Поважай волю, автономію, незалежність, природні права дикої природи і її видів.
- Заповідай якнайбільше ділянок дикої природи.
- Не заподій шкоди дикій природі, не керуй і не контролюй її, тому що це гріх.
- Люби і цінуй диких живих істот, а також ділянки дикої природи заради них самих.
- Не заважай дикій природі і її видам здійснювати своє еволюційне призначення.
Існування дикої природи, її видів, еволюційних і екологічних процесів добре саме по собі.
- Невикористання дикої природи — благо.
