1. Какое размножение обеспечивает генетическое разнообразие растений?
1) семенами
2. К вегетативным органам растений относят:
3) стебель
3. Что свидетельствует о более высокой организации папоротников по
сравнению со мхами?
1) наличие у них корней
4. Каждый отдел растений подразделяют на:
4) классы
5. У голосеменных растений, в отличие от покрытосеменных, отсутствуют:
2)плоды
6. Хвойные вытеснили древних папоротникообразных благодаря
преимуществу – наличию:
3)семян
7. При половом размножении растений образуются
3) семена
8. Семена хвойных растений, в отличие от цветковых:
1)развиваются на чешуйках шишек
9.У голосеменных растений, в отличие от папоротников, отсутствует:
4) размножение спорами
10. Семя, в отличие от споры, представляет собой:
4) зародыш с запасом питательных веществ
11. Шишка голосеменных растений – это:
2)видоизменённый побег с семенами
В1.Установите соответствие между признаком растения и систематической
группой, для которой он характерен.
ПРИЗНАК
А) в цикле развития преобладает гаметофит 1) Моховидные
Б) взрослое растение – спорофит 2) Голосеменные
В) образует семена 2) Голосеменные
Г) споры образуются в коробочках 1) Моховидные
Д) размножение не зависит от воды 2) Голосеменные
Е) размножение зависит от воды 1) Моховидные
В2. Какие растения относят к Голосеменным?
2) пихту сибирскую
3) ель сибирскую
6) лиственницу европейскую
С1.Зависит ли размножение Голосеменных от наличия воды? Почему?
Нет. Так как передвижение спермиев происходит по пыльцевой трубке. И из-за того, что не нужна вода для передвижения, мужские клетки (сперматозоиды) утратили жгутик и стали спермиями (без жгутиков)
1) У голонасінних рослин насінини не захищені стінкою плода, їхні насінні зачатки розташовані не в зав'язі, а відкрито на лусках шишок. У насінних рослин спочатку відбувається запилення, потім запліднення, яке не залежить від вологого середовища, тому вони здатні зростати і в посушливих місцевостях. Відомо близько 700 сучасних видів голонасінних рослин (сосна, ялина, ялиця, модрина, кедр, яловець, тис, секвойя).
2)За зовнішнім виглядом — це дерева й кущі різних розмірів: від карликових сосен заввишки в 1 метр до стометрових велетнів секвой — найвищих у світі хвойних рослин.
Особливістю будови більшості видів хвойних є те, що їхнє зазвичай вічнозелене листя має вигляд голок чи рідше лусочок. Такі листки називають хвоєю, звідки й походить назва класу. Голки-листя на поперечному розрізі округлі або ребристі, як у сосни або ялини; можуть нагадувати плоскі довгасті луски, наприклад, у тиса, туї, кипариса. Завдяки невеликій площі листків та особливостей їхніх продихів, узимку практично повністю припиняється випаровування води. Продихи занурені в товщу тканини листка, а в деяких рослин у зимовий період закриваються воском. У більшості хвойних листки темно-зеленого кольору і розташовані на гілках по спіралі, що забезпечує краще уловлювання розсіяного сонячного світла в помірних широтах і північних районах, у густому лісі в затінку інших рослин.
У корі та деревині хвойних рослин є безліч канальців, заповнених густою рідиною зі специфічним запахом — хвойною смолою. Їх називають смоляними ходами. При ушкодженні стовбура в цьому місці з'являються краплини смоли — і рана швидко затягується. У стовбурі хвойного дерева добре виражені річні кільця приросту. Коренева система хвойних стрижнева, причому є великий стрижневий корінь, що розвивається з первинного та зберігається все життя рослини. Бічні корені тонкі й короткі, містять мікоризу.
